3628 мучеників, в Нікомидії постраждалих

В епоху жорстоких гонінь, за часів правління римських імператорів Діоклетіана та Максиміана, Нікомидія стала свідком нечуваного подвигу. З далеких земель Олександрії сюди прибули 3618 мучеників, готових віддати життя за Христа. Серед них були й ті, чия історія вражає найбільше: колишні кати святого Петра, архієпископа Олександрійського. Дивом торкнуті Божою благодаттю, вони увірували в Господа, перетворившись з гонителів на ревних сповідників. З неперевершеною відвагою, взявши з собою не лише дружин, а й своїх дітей, ці новонавернені християни добровільно вирушили до Нікомидії, знаючи, що на них чекають неминучі тортури. Безстрашно представши перед обличчям самого імператора, вони не ховалися і не шукали порятунку. Натомість, їхні голоси лунали міцно і впевнено, сповнені непохитної рішучості: "Ми – християни!" Це зухвале сповідання віри глибоко вразило Діоклетіана, ввівши його у справжнє замішання. Усі його спроби схилити їх до зречення від Христа виявилися марними. Охоплений люттю, імператор віддав жахливий наказ: безжально усікти їх мечами, а тіла, аби приховати сліди свого злочину, скинути у бездонні гірські прірви. Проте, навіть ця жорстока розправа не змогла стерти пам'ять про їхній подвиг. Минуло багато років, і завдяки дивовижним чудесам, що проявлялися за заступництвом цих святих мучеників, їхні чесні мощі були знайдені. Вони й досі слугують вічним свідченням незламної віри та перемоги духу над будь-якими гоніннями.