Адріан Троїцький, пресвітер

Священномученик Адріан (в миру Адріан Олександрович Троїцький) народився 12 червня 1872 року в родині диякона Олександра Троїцького. Його батьківщиною стало село Білярське Чистопольського повіту, що в Казанській губернії. Отримавши початкову духовну освіту в Чебоксарському духовному училищі, юнак продовжив навчання в місцевому міському училищі, хоча так і не закінчив його. Прагнучи присвятити себе служінню Богу та людям, у 1890 році він успішно склав іспит на псаломщика, а вже за три роки, у 1893-му, здобув кваліфікацію сільського вчителя. Свою педагогічну діяльність молодий чоловік розпочав у Соляновській церковно-парафіяльній школі, поєднуючи викладання зі служінням псаломщиком у чебоксарському Михайло-Архангельському храмі. У 1897 році Адріана призвали на військову службу. Демобілізувавшись у 1899 році, він повернувся до духовного життя та став псаломщиком у Покровському храмі міста Чебоксари. Новий етап у житті майбутнього священномученика розпочався на початку XX століття. У 1902 році при Казанській духовній семінарії він успішно склав іспити на диякона, а наступного, 1903 року, прийняв священний сан. Протягом шести років (з 1904 по 1910 рік) диякон Адріан ревно служив у храмі села Пестреці Казанського повіту. Постійно вдосконалюючи свої знання, у 1910 році він склав іспити на священство, після чого був висвячений на ієрея. Новим місцем його служіння став Троїцький храм у селі Михайлівському Царьковокшайського повіту Казанської губернії. Цій парафії пастир присвятив майже три десятиліття свого життя — аж до трагічного арешту в 1937 році. Окрім душпастирської турботи, отець Адріан активно займався просвітництвом. До того часу, як радянський режим наклав табу на викладання Закону Божого, він працював у багатьох навчальних закладах. Зокрема, викладав у Суртовській двокласній школі та Виползовському земському училищі (обидва підпорядковувалися Міністерству народної освіти), працював у Суртовському ремісничому училищі, а також керував і вчителював у Негодєєвській церковно-парафіяльній школі. Його сумлінне служіння та авторитет були належно оцінені: у 1913 році отця Адріана призначили старшим помічником Царевококшайського благочинного, а невдовзі звели у сан протоієрея. Прихід більшовиків до влади приніс перші випробування та переслідування. У 1918 році протоієрея Адріана заарештували за безпідставною підозрою в причетності до Княжиного повстання. Проте через брак доказів його відпустили на волю після двох тижнів ув'язнення. Хвиля тотального терору проти Православної Церкви наприкінці 1930-х років не оминула й отця Адріана. 28 грудня 1937 року його знову заарештували й кинули за ґрати в місті Йошкар-Ола. Цього разу радянська каральна машина сфабрикувала звинувачення у створенні контрреволюційного угруповання та примусовому збиранні непомірних податків з парафіян. Під час допитів мужественний пастир категорично відкинув усі наклепи: «Жодної контрреволюційної діяльності я не проводив. Хлібними податками віруючих я не обкладав. Хліб збирався за рішенням громади віруючих». Попри відсутність будь-якої провини, 13 лютого 1938 року рішенням трійки НКВС протоієрея засудили до вищої міри покарання. 15 лютого 1938 року священномученик Адріан Троїцький був розстріляний. Його земний шлях закінчився в загальній безіменній могилі, але пам'ять про його вірність Христу залишилася нетлінною.