Афанасій (Вольховський), єпископ Полтавський, чудотворець

Святий Афанасій (Вольховський), єпископ Могилевський і Полоцький, народився в місті Полтава в родині священника Павла Вольховського. При хрещенні був названий Феодором. Закінчив Тверську духовну семінарію та Київську духовну академію. У 1765 році був рукоположений у священики, а в 1769 році, після смерті дружини, прийняв чернецтво в Чернігівському Ілінському монастирі, отримавши ім'я Афанасій. З 1770 року виконував різні обов'язки при Чернігівському кафедральному соборі та Святотроїцькому монастирі. У 1776 році став ігуменом Новгородського Кирилового монастиря, а в 1781 році намісником Олександро-Невської Лаври. У 1783 році був переведений до В'язицького монастиря, де був возведений у сан архімандрита. 13 листопада 1785 року призначений архімандритом Новгородського Юр'євого монастиря. 6 травня 1788 року затверджений на Старо-Руську вікарну кафедру. На цій кафедрі був помічником митрополита Гавриїла. У 1795 році, після кончини Георгія Кониського, став єпископом Могилевським і Полоцьким. Управляв Могилевською паствою, звертаючи уніатські церкви в православ'я. За це імператор Павло Петрович нагородив його орденом Святого Олександра Невського. У 1797 році за доносом диякона Харкевича був усунений з кафедри і призначений на спокій у Мгарський Спасо-Преображенський монастир. Помер 1 січня 1801 року в Полтаві і похований у Полтавському Крестовоздвиженському монастирі. Мощі його почивали нетлінно. У 1882 році було виявлено нетління тіла. У 2010 році прославлений Українською Православною Церквою. 30 листопада 2017 року ім'я святителя було включено в місяцеслов Руської Православної Церкви.