Агафон Скитський (Єгипетський), пустельник

Преподобний Агафон Єгипетський — один із найвідоміших християнських аскетів, який провадив суворе подвижницьке життя у безплідній Скитській пустелі в Єгипті. Будучи сучасником великого святого Макарія Великого, старець Агафон вирізнявся винятковим, майже неземним смиренням, щиро вважаючи себе найбільш грішним серед усіх людей. Відомий переказ розповідає, як одного разу до його келії завітали інші ченці задля духовної бесіди та вирішили випробувати його лагідність. Вони почали закидати йому різні пороки й гріхи. Преподобний без вагань погоджувався з усіма звинуваченнями, аж поки його не назвали єретиком. Цей закид святий рішуче відкинув, пояснивши, що єресь — це не просто гріх, а свідоме відторгнення душі від Божої Істини, що веде до духовної загибелі. Розмірковуючи про шлях до спасіння душі, преподобний Агафон залишив нащадкам надзвичайно глибоку метафору. На запитання братії про те, які подвиги є важливішими — зовнішні (тілесні) чи внутрішні (духовні), він порівняв людину з деревом. Зовнішня аскеза та праця, за його словами, — це лише листя, тоді як внутрішнє духовне життя — це справжній плід. Старець наголошував, що головну увагу слід приділяти саме вирощуванню плоду, адже, згідно зі Святим Письмом, кожне дерево, яке не приносить доброго плоду, зрубують та кидають у вогонь. Земне служіння преподобного Агафона завершилося близько 435 року. Останні три дні перед своєю кончиною святий перебував у цілковитому мовчанні та глибокому зосередженні, ніби споглядаючи щось невидиме. Коли стурбовані учні запитали його про причину такого стану, старець відповів, що бачить себе на Суді перед Христом. Попри своє праведне життя, він висловив глибоке смирення, зазначивши, що не може бути впевненим, чи догодив Богові своїми справами, поки особисто не зустрінеться з Ним. З цими словами великий подвижник мирно відійшов у вічність.