Агафопод, диякон, Феодул, читець і інших з ними

За часів правління жорстоких римських імператорів Діоклетіана та Максиміана у місті Фессалоніки жили двоє відданих служителів Церкви — диякон Агапет та читець Феодул, який походив із благочестивої родини. Обидва праведники вирізнялися непохитною вірою, чистотою душі та благочестям, слугуючи прикладом для всієї громади. Святий Феодул, який отримав від Господа особливе знамення мученицького вінця, мав дар зцілення: за допомогою персня із зображенням Святого Хреста він повертав здоров'я хворим. Коли ж імперією покотилася хвиля жорстоких гонінь на християн, святі не намагалися сховатися. Вони ревно молилися за збереження Церкви та смиренно чекали на свої випробування. Невдовзі їх схопили і привели на допит до правителя Фавстина, який намагався підступними обіцянками та погрозами змусити їх зректися віри. Проте святий Феодул виявив надзвичайну мужність. Він рішуче заявив судді, що краще обере муки та смерть, ніж зрадить Христа. Диякон Агапет гаряче підтримав свого побратима, виявивши таку ж непохитність. Не зумівши зламати волю святих, Фавстин наказав кинути їх до темниці. Та навіть у кайданах праведники продовжували молитися, зміцнюючи дух один одного. Зрештою, після чергових катувань, мучеників засудили до страти через утоплення. Навіть на кораблі, за мить до того, як їх скинули у воду, святі не припиняли голосно славити Господа та сповідувати християнську віру. Обох праведників кинули в морську безодню, але, згідно з Божим промислом, невдовзі хвилі винесли їхні неушкоджені тіла на берег. Святий подвиг мучеників завершився 5 квітня, коли їхні душі відійшли у вічність, прославляючи Отця, Сина і Святого Духа. Згодом святий Феодул з'явився своїм близьким у видінні — його обличчя сяяло неземним білим світлом, а сам він заповів роздати все своє майно бідним та нужденним.