Агафія

Свята мучениця Агафія особливо шанується простим народом як заступниця від вогняної небезпеки. Вона жила на Сицилії за часів безбожного гонителя християн Декія й походила зі знатної родини, вихованої в істинному благочесті.

Коли почалося гоніння, правитель області Квінтіан, захоплений красою юної християнки, намагався відвернути її від віри. Він поселив Агафію в домі язичниці-вдови, яка жила розпусно, але свята не піддалася ні спокусам, ні умовлянням. Тоді Квінтіан почав допитувати її, чому вона не поклоняється ідолам. Агафія відповіла:

– Ваші ідоли не боги, а бездушні колоди, і самі ви раби цих колод.

Розгніваний правитель піддав її жорстоким мукам: наказав рвати груди залізними кліщами. Свята вигукнула:

– Безсоромний мучитель! Ти не соромишся відрізати у жінки соски, якими сам колись живився від своєї матері...

Після цього її кинули до темниці, де їй явився апостол Петро й зцілив рани. Світло осяяло темницю, воїни злякалися й утекли, але Агафія залишилася, покірно очікуючи мученицького вінця.

На п’ятий день її знову привели до мучителя. Вона знову сповідувала Христа, і тоді її кинули на розпечене вугілля та черепки. Земля затряслася, і наляканий Квінтіан відправив Агафію назад до темниці, де вона померла, гаряче молячись і дякуючи Богові за силу й терпіння.

На її гробниці християни збудували церкву. Невдовзі гнів Божий спіткав Квінтіана: він загинув, упавши у воду під час переправи.

Коли на Сицилії сталося виверження вулкана Етни, жителі взяли одяг із гробниці святої Агафії й піднесли його проти вогню — і виверження припинилося. Відтоді свята Агафія вважається заступницею від пожеж і вогняних бід.

Її життя навчає нас терпеливо переносити страждання й негаразди, не впадати у відчай, а покладати надію на допомогу Божу, пам’ятаючи, що випробування посилаються для нашого спасіння.