Агапіт (Таубе), монах

### Життєвий шлях Агапита (Таубе): від баронського титулу до Соловецьких таборів Майбутній подвижник народився 4 листопада 1894 року в місті Гатчина у шляхетній родині барона Михайла Таубе. Отримавши середню освіту в гімназії, юнак вирішив пов'язати своє життя з юриспруденцією та вступив на юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету. Проте Перша світова війна внесла корективи у його плани: у 1916 році його призвали до лав армії. Службу він проходив як молодший офіцер артилерії. Після важкого поранення на фронті тривалий час перебував на лікуванні у шпиталі. ### Духовне покликання та чернечий постриг в Оптиній Новий етап у житті чоловіка розпочався після демобілізації у 1922 році. Він влаштувався на роботу до музею Оптинської Пустині, де детально ознайомився з багатством православної духовної спадщини. Оселившись в Оптиній, він став духовним сином авторитетного старця Нектарія та ієромонаха Нікона. Саме отець Нікон згодом здійснив його чернечий постриг у мантію, під час якого той отримав ім'я Агапит. Починаючи з 1925 року, чернець мешкав неподалік від Оптинської обителі, цілеспрямовано готуючись до прийняття священницького сану. ### Хвиля репресій: арешти, Соловки та сибірське заслання Репресивна радянська система не оминула духовного подвижника. У 1927 році Агапита заарештували за сфабрикованим звинуваченням у контрреволюційній діяльності. Його відправили відбувати покарання до концтабору на Соловках. Після завершення терміну ув'язнення його заслали до Архангельська, де він вимушено перебував серед інших спецпоселенців. У 1931 році послідував черговий арешт. Агапита перевели до 5-го табору, де тривали жорсткі допити. Невдовзі йому висунули нове звинувачення — надання допомоги засланому духовенству, після чого заарештували знову, цього разу разом із єпископом Тихоном. Того ж 1931 року радянський суд виніс вирок: три роки концтаборів. Для відбування терміну Агапита відправили до суворих Марійських таборів, розташованих у Сибіру. ### Останні роки життя та пам'ять Звільнившись після ув'язнення, Агапит обрав місцем проживання місто Орел, де намагався підтримувати контакти з однодумцями та давніми знайомими. На початку 1936 року здоров'я сповідника підірвала тяжка хвороба — у нього виявили пухлину на язиці. 18 липня 1936 року Агапит відійшов у вічність, зберігши до останнього подиху глибоку віру та внутрішній мир. Його поховали на міському кладовищі в Орлі, проте з часом точне місцезнаходження його могили було втрачено.