Агапіт (Таубе), монах

Народився 4 листопада 1894 року в Гатчині в родині барона Михайла Таубе. Закінчив гімназію та вступив на юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету, але був призваний до армії в 1916 році. Служив молодшим офіцером артилерії, був тяжко поранений і потрапив до лікарні. Після демобілізації в 1922 році став співробітником музею Оптинської Пустині, де познайомився з духовною спадщиною. Прибув до Оптини, став духовним сином старця Нектарія та ієромонаха Нікона, який постриг його в мантію з ім'ям Агапит. З 1925 року жив поблизу Оптини, готуючись до священницького служіння. У 1927 році був заарештований, обвинувачений у контрреволюційній діяльності та відправлений до концентраційного табору на Соловках. Після відбуття терміну покарання був засланий до Архангельська, де жив серед засланні. У 1931 році знову був заарештований і відправлений до 5-го табору, де продовжувалися допити. Незабаром його обвинувачено в допомозі засланої духовенству і заарештовано разом з єпископом Тихоном. У 1931 році був засуджений до трьох років ув'язнення в концентраційному таборі та відправлений до Марійських таборів у Сибіру. Після звільнення оселився в Орлі, де продовжував зустрічатися з знайомими. На початку 1936 року захворів, у нього утворилася пухлина на язиці. 18 липня 1936 року помер, зберігши мирний дух і віру. Похований на кладовищі в Орлі, але могила згодом була втрачена.