Агапій, Пуплій, Тимолай (Тимофій), Ромил, два Олександра і два Дионісія

Історія подвигу святих мучеників, які постраждали в Кесарії Палестинській за часів правління імператора Діоклетіана, є одним із найвеличніших свідчень сили християнської віри. Під час масштабного язичницького святкування віряни, які наввідріз відмовилися приносити жертви ідолам, зазнали нещадних публічних катувань. Серед них мученик Тимофій був засуджений до спалення на вогні, а мучеників Агапія та Феклу віддали на розтерзання диким звірам. Вражені стійкістю одновірців, молоді християни Пуплій, Тимолай, двоє Олександрів, Діонісій та диякон Роміл прийняли рішення відкрито сповідати свою віру та розділити долю мучеників за Христа. Добровільно зв’язавши собі руки на знак покірності Божій волі, юнаки з’явилися до правителя Урвана. Вражений їхньою молодістю, правитель намагався переконати їх відмовитися від свого наміру, проте всі його умовляння виявилися марними. Сміливців кинули до темниці, де на той час уже перебували Агапій та його відданий слуга Діонісій. Після страшних катувань і надлюдських випробувань усі святі мученики мужньо прийняли смерть через обезголовлення.