Акиндин, Пигасій, Афоній, Єлпидифор і Анемподист

У часи жорстоких гонінь на послідовників Христа, перський царь Сапор розпочав безжальну боротьбу з вірянами. Серед тих, хто таємно сповідував істинну віру, були троє відважних чоловіків — Акіндін, Пігасій та Анемподист. Коли правитель дізнався про це, християн негайно заарештували. Проте навіть перед обличчям смертельної небезпеки вони не злякалися гніву тирана, а відкрито й сміливо заявили про свою відданість Богу. Розгніваний такою непохитністю, Сапор наказав піддати мучеників нелюдським тортурам. Проте під час найстрашніших катувань святі неустанно молилися та прославляли Господа. Тоді сталося диво: Сам Спаситель з'явився їм у людській подобі, миттєво звільнив від важких кайданів та повністю зцілив їхні рани. Це видовище посіяло справжній жах у душі царя. Попри очевидне божественне втручання, гордий правитель відмовився визнати силу Всевишнього і продовжив катування. За його наказом святих кинули в казани з киплячим оловом, але гарячий метал не завдав їм жодної шкоди. Вражений цим неймовірним чудом, один із катів на ім'я Афоній щиро увірував у Христа, за що був негайно страчений. Трьох мучеників знову ув’язнили, але навіть з-за грат вони продовжували духовно підтримувати та зміцнювати у вірі місцевий народ. Зрозумівши, що зламати дух праведників не вдасться, цар наказав кинути Акіндіна, Пігасія та Анемподиста у розпечену вогняну піч. Та щира молитва святих знову приборкала стихію — полум’я не торкнулося їх. Бачачи це велике диво, мати самого царя Сапора та чимало його воїнів також увірували в Істинного Бога. Розлючений правитель наказав кинути у вогонь і їх. Усі новонавернені з миром віддали свої душі Господу в полум'ї печі. Тіла ж святих великомучеників Акіндіна, Пігасія та Анемподиста залишилися абсолютно неушкодженими вогнем. Згодом благочестиві християни з почестями віддали їхні мощі земній стихії, здійснюючи чесне поховання та прославляючи Єдиного Бога за Його всепереможну силу.