Алексій Аманов, пресвітер

**Життєвий шлях та мученицький подвиг священномученика Олексія (Аманова)** Священномученик Олексій (в миру — Олексій Іванович Аманов) народився 9 лютого 1870 року в місті Касимові Рязанської губернії у родині місцевого псаломщика Іоанна Аманова. Отримавши духовну освіту в Рязанській духовній семінарії, юнак вирішив присвятити себе служінню Богові. Невдовзі після одруження із Серафімою Андріївною Анохіною він прийняв священний сан. **Роки служіння та перші випробування** З 1914 по 1927 рік отець Олексій здійснював душпастирське служіння у селі Балики Почепського району Брянської області. Початок радянської епохи приніс перші серйозні загрози: на початку 1920-х років озброєні вершники намагалися розстріляти священника, проте згуртована місцева громада відважно захистила свого пастиря від розправи. У 1927 році отець Олексій перевівся до Московської єпархії, де очолив парафію Никольського храму в селі Маслово. Згодом, у 1930 році, його направили до Спаського храму міста Зарайська. Саме тут 24 листопада 1931 року він був зведений у сан протодиякона. А вже у 1935 році отець Олексій став настоятелем Свято-Іллінського храму в тому ж місті. **Переслідування радянською владою та злидні** Життя родини священнослужителя було сповнене важких поневірянь. Через постійний голод дітям отця Олексія доводилося збирати на полях гнилу картоплю, щоб просто вижити. У 1930 році більшовицька влада визнала його господарство «куркульським», що стало початком жорстоких репресій та конфіскацій. Попри власну скруту та небезпеку, священник ніколи не відмовляв людям, які зверталися до нього за порадою та духовною підтримкою. **Арешт, вирок та мученицька кончина** Наприкінці 1930-х років тоталітарний режим розпочав масове винищення духовенства. У листопаді 1937 року отця Олексія заарештували на підставі неправдивих свідчень та сфабрикованих звинувачень. Під час виснажливих допитів мученик виявив незламність духу та категорично заперечив усі наклепи радянського слідства. Попри відсутність будь-яких доказів провини, 29 листопада 1937 року трійка НКВД засудила його до розстрілу. 3 грудня 1937 року протодиякона Олексія Аманова було страчено на полігоні Бутово під Москвою. Його поховали у безвісній спільній могилі, проте пам'ять про його вірність Христу залишилася нетлінною.