Алексій (Гаврин), монах

Преподобномученик Олексій (Гаврін) — це постать, яка вражає своєю непохитною вірою та трагічною долею в часи радянського терору. Майбутній святий народився 1883 року в селянській родині Петра Гавріна в селі Пічаєво, що належало до Борисоглібського повіту Тамбовської губернії. Здобувши початкову освіту в місцевій церковно-приходській школі, юнак згодом пройшов військову службу, де опанував корисний фах ветеринарного фельдшера. Нова сторінка його життя розпочалася у 1916 році після переїзду до Москви. Оселившись на Донській вулиці, Олексій знайшов духовного наставника в особі протоієрея Олександра Хотовицького, який суттєво вплинув на його релігійний світогляд. На початку 1920-х років Олексій тяжко захворів. Перебуваючи у важкому стані, він вирішив повністю присвятити себе Богу та прийняв чернечий постриг від ієромонаха Якова. Після цього його здоров'я дивовижним чином покращилося. Незабаром чернець здобув глибоку повагу серед вірян: до благочестивого монаха Олексія люди йшли не лише за духовною порадою та розрадою, а й по медичну допомогу. Проте хвиля кривавих сталінських репресій не оминула праведника. У 1937 році ченця заарештували та кинули до Бутирської в'язниці. На допитах радянських слідчих отець Олексій тримався мужньо. Він відкрито визнавав, що проводив з вірянами душеспасительні бесіди та висловлював невдоволення жорстокими гоніннями на церкву. Слідство завершилося 21 листопада 1937 року — Олексія звинуватили в антирадянській агітації. Вже за два дні, 23 листопада, позасудова трійка НКВД винесла вирок — розстріл. Життя преподобного Олексія (Гавріна) обірвалося 10 грудня 1937 року. Земний шлях мученика завершився у безіменній братській могилі на розстрільному полігоні Бутово під Москвою, проте пам'ять про його духовний подвиг живе й досі.