Алексій (Орлов), Омський, архієпископ

Священномученик архієпископ Олексій (в миру Орлов) народився 8 лютого 1862 року в родині священнослужителя із Самари. Його духовний шлях розпочався з навчання у місцевих духовних школах та успішного закінчення Санкт-Петербурзької Духовної Академії. У серпні 1923 року він прийняв хіротонію во єпископа Бугульминського. Однак складні часи церковних смут призвели до його тимчасового відходу в обновленський розкол, через що протягом 1923–1924 років він очолював розкольницьку Куйбишевську єпархію. Згодом владика повернувся до канонічного православ'я, продовживши служіння на Курганській кафедрі в період з 1924 по 1927 роки, а з 1927 по 1931 роки послідовно керував Мальмиською, Енотаєвською та Сизранською кафедрами. Новим етапом його пастирської діяльності стало призначення до Омська у серпні 1931 року. Тут архіпастир ревно служив Богу і людям до свого арешту у квітні 1935 року. Восени того ж року, 25 жовтня 1935 року, радянська влада засудила його до п'яти років заслання у містечко Мірзоян. Проте репресії не зупинилися: 15 травня 1937 року владику заарештували вдруге, а вже 27 серпня того ж року він був розстріляний. Пам'ять про його мученицький подвиг назавжди закарбувалася в церковній історії. Під час засідання Архієрейського Собору Руської Православної Церкви, що проходив з 13 по 16 серпня 2000 року, архієпископ Олексій був офіційно канонізований та причислений до сонму новомучеників і сповідників ХХ століття.