Алексій Великосельський, пресвітер

Життєвий шлях Олексія Олександровича Великосельського розпочався у 1865 році в родині священнослужителя. Отримавши духовну освіту в Ярославській Духовній Семінарії, яку він успішно закінчив у 1888 році, юнак присвятив себе служінню Богу та просвітництву. Спершу він трудився псаломщиком, а також викладачем і законоучителем у місцевій церковно-парафіяльній школі. Знаковою віхою в його долі стало 12 листопада 1912 року. Саме тоді рішенням архієпископа Ярославського і Ростовського Тихона (Белавіна) — майбутнього Патріарха — отця Олексія перевели до храму Смоленської Ікони Божої Матері в селі Дієво-Городище Ярославського повіту. Згодом його призначили настоятелем місцевої Троїцької церкви. Трагічний поворот у житті священника відбувся у 1918 році під час Ярославського повстання. Село Дієво-Городище, розташоване на межі Ярославської та Костромської губерній, тимчасово зайняв загін білогвардійців. Проте вже 10 червня червоноармійці взяли населений пункт штурмом. Нова влада заарештувала близько сотні місцевих жителів, серед яких опинився й отець Олексій Великосельський. Причиною для арешту настоятеля став кулемет, виявлений більшовиками на дзвіниці Троїцького храму. Звинувативши пастиря у підтримці білогвардійського руху, радянська влада винесла йому смертний вирок. 30 серпня 1918 року отця Олексія розстріляли в Костромі.