Алексій Веселовський, пресвітер

Священномученик Олексій — постать, яка уособлює непохитну віру, духовну мужність та відданість своїй справі. Його життєвий шлях розпочався 15 лютого 1873 року в селі Губино Можайського району Московської губернії. Прагнучи присвятити себе служінню Богу, він здобув ґрунтовну духовну освіту: у 1887 році випустився з Перервинського духовного училища, а в 1894 році завершив навчання у Вифанській духовній семінарії. Пастирське служіння отця Олексія було сповнене глибокої любові до парафіян. З 1908 по 1910 рік він виконував обов'язки священника у Введенському храмі села Клементьєво. Наступним і найдовшим місцем його служіння стала церква Різдва Богородиці в селі Стара Рута, де він проповідував слово Боже аж до буремного 1937 року. Через свою ревну віру та безкомпромісну позицію священнослужитель став об'єктом жорстоких репресій з боку тогочасної радянської влади. Його позбавили виборчих прав, а особисте майно повністю реквізували. У 1930 році отця Олексія заарештували та відправили на заслання. Проте, здолавши всі випробування, він повернувся на батьківщину і знову взявся за відбудову духовного життя громади. Під кінець життя священник залишився абсолютно самотнім, повністю зосередившись на служінні Церкві. Черговий арешт відбувся 29 листопада 1937 року — радянський режим висунув йому фальсифіковане звинувачення в контрреволюційній агітації. Під час виснажливих допитів мученик проявив надзвичайну стійкість і не назвав жодного імені, захистивши ближніх від переслідувань. 5 грудня 1937 року священику було винесено смертний вирок. Страта відбулася 11 грудня того ж року на сумнозвісному полігоні Бутово, де тіло священномученика Олексія поховали в безіменній братській могилі.