Алексій Воробйов, пресвітер

Священномученик Олексій народився 6 лютого 1888 року в селі Антонково Вятської губернії. У 1900 році, після смерті матері, його взяли на виховання в сім'ю старшого брата Василя. Олексій закінчив земську школу і, отримавши дозвіл батька, переїхав до Казані, де працював у магазині. У 1905 році він вступив до Іоанно-Предтеченського чоловічого монастиря, де став послушником і перебував під духовним керівництвом схиархимандрита Гавриїла. У 1911 році Олексій був призваний на військову службу, а після Жовтневої революції 1917 року повернувся в Антонково. У 1920 році він переїхав до Москви і вступив на пастирські богословські курси. 26 червня 1921 року він був рукоположений у священники, а через рік переведений до Преображенського храму в селі Селинське. У травні 1922 року почався обновленський розкол, і Олексій відмовився приєднатися до обновленців, залишаючись вірним православ'ю та Святішому Патріарху Тихону. 13 березня 1923 року його звільнили і заборонили в священнослужінні. Наприкінці вересня 1924 року Олексій був арештований за організацію зборів віруючих і засуджений на два роки ув'язнення в концтаборі на Соловках. Після звільнення в 1927 році йому було заборонено проживати в великих містах. Він служив у церкві в селі Биково, потім у Воскресенському соборі Павловського Посада, де в 1931 році був возведений у сан протодиякона. 27 березня 1935 року собор був переданий обновленцям, і Олексій був переведений до Троїцької церкви. 8 серпня 1937 року його арештувало НКВД і звинуватило в антирадянській агітації. 19 серпня 1937 року трійка НКВД засудила його до розстрілу. Протодиякон Олексій Воробйов був розстріляний 20 серпня 1937 року на полігоні Бутово і похований у безіменній спільній могилі.