Олексій

Священномученик Олексій Костянтинович Бенеманський народився 6 січня 1881 року в селі Бараня Гора Новоторзького повіту Тверської губернії в сім’ї священика Костянтина Бенеманського. Після закінчення Духовної семінарії він працював учителем початкової школи в Торжку. У 1904 році Олексія Костянтиновича було висвячено на священика, і він служив у Тверському Христоріздвяному жіночому монастирі.

Попри заборону з боку влади, він почав викладати Закон Божий у монастирі щопонеділка та щосереди. Після того як монастир закрили, він перейшов служити до храму ікони «Всіх скорботних Радість» Божої Матері. Влітку 1919 року отця Олексія було обрано членом єпархіальної ради. Під час Громадянської війни у 1920 році його заарештували і відправили на тилові роботи. У 1922 році більшовики розпочали кампанію з вилучення церковних цінностей, а восени того ж року отця Олексія знову заарештували, і комісія НКВС засудила його до двох років заслання в Туркестан.

Вдома залишалися дружина і п’ятеро дітей. На засланні отець Олексій та ще три заслані священики діяльно викривали обновленців, служили окремо від них, відкрито поминаючи Святішого Патріарха Тихона.

У 1924 році радянський уряд ухвалив рішення звільнити духовенство та мирян, засуджених у справах про вилучення церковних цінностей.

Наприкінці 1926 року отець Олексій повернувся до Твері, і тут майбутній священномученик продовжив боротьбу з обновленцями, які саме в цей час знову активізувалися і навіть, за підтримки влади, почали підготовку до обновленського Собору.

Будучи настоятелем Скорботнинської церкви, отець Олексій організував при ній бібліотеку, розуміючи, наскільки важливими є духовна просвіта та духовні книги.

2 (15) березня 1932 року батюшку знову заарештували. 13 (26) березня отця Олексія викликали на допит. Слідчий ставив запитання так, щоб відповіді священика збігалися із заздалегідь складеним обвинуваченням у створенні контрреволюційної організації та діяльності її проти радянської влади.

Отець Олексій у своїх відповідях намагався дотримуватися суворо церковного курсу. Винним себе в пред’явлених обвинуваченнях він не визнав. У липні 1932 року його засудили до заслання в Казахстан на три роки. Після закінчення заслання він повернувся додому в Твер. Міськрада відмовилася видати йому документ про реєстрацію, і отцю Олексію довелося вийти поза штат.

У 1937 році батюшку заарештували вчетверте. Як обвинувачення висувалася участь у «контрреволюційній фашистсько-монархічній організації», очолюваній священномучеником Фаддеєм, архієпископом Тверським. Винним себе батюшка не визнав.

Офіційний обвинувальний висновок стверджував, що отець Олексій, «будучи активним учасником контрреволюційної церковно-монархічної групи, проводив вербування нових учасників у цю групу і давав завдання окремим членам контрреволюційної групи на збір коштів серед вірян на організовуваний ним таємний монастир у місті Калініні. Проводив серед населення активну контрреволюційну фашистську агітацію» (збережено орфографію оригіналу). 21 листопада (4 грудня н. ст.) 1937 року за вироком «Трійки» НКВС протоієрея Олексія Бенеманського було розстріляно. Мучителі таємно поховали тіло священномученика. Місце його поховання невідоме.