Амфілохій

Про життя і подвиги преподобного Амфілохія Глушицького дійшло до нас дуже мало відомостей.   Де народився преподобний Амфілохій, хто були його батьки, як минули його дитячі роки — про все це не збереглося жодних свідчень. Відомо лише, що він подвизався в одному з монастирів міста Великого Устюга, і, очевидно, довгий час, бо там він отримав сан священника.

Коли слава про Глушицьку обитель, засновану преподобним Діонісієм (†1437), дійшла до Устюга, Амфілохій залишив свій монастир і в 1417 році прийшов на річку Глушицю. Його вабило бажання вдосконалитися в духовному житті під керівництвом такого досвідченого подвижника, яким був преподобний Діонісій.

Прийшовши до обителі, Амфілохій сказав святому Діонісію: — Отче, спаси мене.

На запитання, навіщо він прийшов, Амфілохій відповів: — Прийшов поклонитися Пречистій Богородиці, а потім твоїм стопам і братії, та просити ваших молитов.

Преподобний Діонісій запросив його до келії, помолився разом із ним і покликав свого учня Макарія. Під час бесіди Макарій сказав: — Благословен Бог, Який хоче, щоб усі люди спаслися і прийшли до пізнання істини (1 Тим. 2:4).

Ця проста й смиренна розмова відкрила Амфілохію серце настоятеля та мудрість його учня. Він упав до ніг старця і вигукнув: — Тепер я розумію твої шляхи, отче. Бачу, як, зненавидівши людську славу, ти шукаєш слави лише від Бога.

Але преподобний Діонісій підняв його й сказав: — Одному Богові — слава і поклоніння. Він один може спасти тебе і мене.

Побачивши щире бажання Амфілохія вести пустельне життя, Діонісій сказав: — Якщо хочеш бути з нами, укладемо між собою завіт — не розлучатися, доки живемо на землі.

Амфілохій з радістю прийняв цей завіт і став братом Глушицької обителі.

Подвижницьке життя в обителі

Новий інок суворо дотримувався уставу, терпляче переносячи всі труднощі заради майбутнього блаженства. Він у всьому наслідував преподобного Діонісія, особливо в кротості та терпінні.

Діонісій любив працю: писав ікони, теслярував, шив одяг — і в Амфілохії знайшов ревного помічника. Разом вони керували обителлю, що швидко зростала. Амфілохій став улюбленим учнем і найближчим співпрацівником настоятеля.

Двадцять років жили вони разом. Перед смертю преподобний Діонісій поставив Амфілохія своїм наступником. У Сосновецькій пустині він сказав йому: — Час мого відходу близько. А тобі, друже мій, Господь повелів жити ще довго. Паси стадо Христове уважно й праведно.

Останні роки та смерть

Після смерті наставника Амфілохій ще 15 років керував обителлю, вірно виконуючи його заповіт. Він тихо відійшов до Господа 12 жовтня 1452 року. За заповітом був похований у Сосновецькій пустині поруч із преподобним Діонісієм.

Мощі преподобного Амфілохія спочивали під спудом у Глушицько-Сосновецькому монастирі, посеред храму на честь святого Іоанна Предтечі та преподобних Діонісія й Амфілохія.

Пам’ять преподобного Амфілохія звершується 11/24 жовтня та 13/26 травня.Про життя і подвиги преподобного Амфілохія Глушицького дійшло до нас дуже мало відомостей.   Де народився преподобний Амфілохій, хто були його батьки, як минули його дитячі роки — про все це не збереглося жодних свідчень. Відомо лише, що він подвизався в одному з монастирів міста Великого Устюга, і, очевидно, довгий час, бо там він отримав сан священника.

Коли слава про Глушицьку обитель, засновану преподобним Діонісієм (†1437), дійшла до Устюга, Амфілохій залишив свій монастир і в 1417 році прийшов на річку Глушицю. Його вабило бажання вдосконалитися в духовному житті під керівництвом такого досвідченого подвижника, яким був преподобний Діонісій.

Прийшовши до обителі, Амфілохій сказав святому Діонісію: — Отче, спаси мене.

На запитання, навіщо він прийшов, Амфілохій відповів: — Прийшов поклонитися Пречистій Богородиці, а потім твоїм стопам і братії, та просити ваших молитов.

Преподобний Діонісій запросив його до келії, помолився разом із ним і покликав свого учня Макарія. Під час бесіди Макарій сказав: — Благословен Бог, Який хоче, щоб усі люди спаслися і прийшли до пізнання істини (1 Тим. 2:4).

Ця проста й смиренна розмова відкрила Амфілохію серце настоятеля та мудрість його учня. Він упав до ніг старця і вигукнув: — Тепер я розумію твої шляхи, отче. Бачу, як, зненавидівши людську славу, ти шукаєш слави лише від Бога.

Але преподобний Діонісій підняв його й сказав: — Одному Богові — слава і поклоніння. Він один може спасти тебе і мене.

Побачивши щире бажання Амфілохія вести пустельне життя, Діонісій сказав: — Якщо хочеш бути з нами, укладемо між собою завіт — не розлучатися, доки живемо на землі.

Амфілохій з радістю прийняв цей завіт і став братом Глушицької обителі.

Подвижницьке життя в обителі

Новий інок суворо дотримувався уставу, терпляче переносячи всі труднощі заради майбутнього блаженства. Він у всьому наслідував преподобного Діонісія, особливо в кротості та терпінні.

Діонісій любив працю: писав ікони, теслярував, шив одяг — і в Амфілохії знайшов ревного помічника. Разом вони керували обителлю, що швидко зростала. Амфілохій став улюбленим учнем і найближчим співпрацівником настоятеля.

Двадцять років жили вони разом. Перед смертю преподобний Діонісій поставив Амфілохія своїм наступником. У Сосновецькій пустині він сказав йому: — Час мого відходу близько. А тобі, друже мій, Господь повелів жити ще довго. Паси стадо Христове уважно й праведно.

Останні роки та смерть

Після смерті наставника Амфілохій ще 15 років керував обителлю, вірно виконуючи його заповіт. Він тихо відійшов до Господа 12 жовтня 1452 року. За заповітом був похований у Сосновецькій пустині поруч із преподобним Діонісієм.

Мощі преподобного Амфілохія спочивали під спудом у Глушицько-Сосновецькому монастирі, посеред храму на честь святого Іоанна Предтечі та преподобних Діонісія й Амфілохія.

Пам’ять преподобного Амфілохія звершується 11/24 жовтня та 13/26 травня.