Анастасій Сінаїт, патріарх Антиохійський

Святий Анастасій Синайський I, патріарх Антіохійський, розпочав своє чернече подвижництво на Синайській горі, чому й отримав ім'я Синайський. Він зійшов на патріарший престол у 562 році за правління імператора Юстиніана (527–565). У цей час в Церкві починалися смути через єретичне вчення про Божественну Христову плоть, яке стверджувало, що плоть Спасителя не зазнавала страждань до Його страстей. Святий Анастасій, будучи обізнаним у Писанні і стійким у православній вірі, викривав єретиків і надсилав пастирські послання, застерігаючи від їхніх помилок. Розгніваний Юстиніан, дізнавшись про це, хотів скинути святителя Анастасія з Антіохійського престолу, але раптово тяжко захворів. Перед смертю він приніс покаяння Церкві і склав прекрасне молитвослов'я «Єдинородний Сине і Слово Боже», що увійшло в чин Божественної літургії. У ньому він висловив православне вчення про дві природи Господа Ісуса Христа. Після смерті Юстиніана його племінник Юстин Молодший, ображений на Анастасія за відмову дати йому золото при його зведенні на престол, шукав приводу для його скинення. Анастасій був звинувачений в недбайливому ставленні до церковних грошей і злословії про царя і засланий в ув'язнення. Повернувшись у 593 році з вигнання, святитель Анастасій керував Церквою шість років і мирно помер († 21 квітня 599). У вигнанні святитель Анастасій написав кілька догматичних і повчальних творів.