Анастасія

Житіє преподобної Анастасії Патрикії Преподобна Анастасія жила в Константинополі та походила з аристократичної родини. Благочестива патриціанка була для багатьох взірцем чесноти і мала велику пошану імператора Юстиніана (527–565). Рано овдовівши, Анастасія вирішила піти зі світу і рятувати свою душу далеко від столичної метушні. Вона таємно покинула Константинополь і вирушила до Олександрії. Неподалік міста вона заснувала невеликий монастир і цілком присвятила себе Богу. Через кілька років імператор Юстиніан овдовів і вирішив розшукати Анастасію, щоб одружитися з нею. Дізнавшись про це, блаженна Анастасія негайно попрямувала в далекий скит до авви Данила (пам'ять 18 березня) по допомогу. Щоб врятувати Анастасію, старець одягнув її в чоловічий чернечий одяг і назвав Анастасієм-євнухом. Поселивши її в одній з найвіддаленіших печер, старець дав їй молитовне правило і наказав ніколи не виходити з печери і нікого не приймати. Тільки один інок знав це місце: він мав послух раз на тиждень приносити до печери невеликий хліб і глечик води, залишаючи їх біля входу. У такому суворому затворі преподобна Анастасія прожила двадцять вісім років. Всі вважали, що в печері бореться євнух Анастасій. Господь відкрив блаженній день її смерті. Дізнавшись про близьку смерть, вона написала про це авві Данилові кілька слів на черепці і поклала його біля входу до печери. Незабаром старець прийшов і приніс усе необхідне для її поховання. Він знайшов святу подвижницю вже за смерті, сповідав і причастив Святих Таїн. На прохання авви блаженна Анастасія благословила його і ченця, що супроводжував його. Зі словами: "Господи, в руки Твої віддаю дух мій", – свята тихо померла († бл. 567–568). Коли була готова могила, старець дав учневі свою рясу і звелів одягнути померлого брата. Одягаючи рясу, інок зрозумів, що перед ним жінка, проте не наважився нічого сказати. Коли ж, поховавши преподобну, вони поверталися до своєї обителі, учень запитав авву, чи знав він, що уявний брат жінка, і старець розповів молодому ченцю історію святої Анастасії. Пізніше розповідь старця була записана і набула широкої популярності. Мощі преподобної Анастасії у 1200 році були перенесені до Константинополя і покладені неподалік храму Святої Софії.