Анастасія
Узорішителька, Римляниня, Іллірійська вмц.
Піднесіть святому образу прикрасу на знак подяки за чудо або сповнення молитви.
Будьте першим, хто запалить свічку перед цим святим образом.
Свята великомучениця Анастасія Узорішительниця († бл. 304) постраждала під час правління римського імператора Діоклетіана (284–305). Народилася в Римі, у сім’ї сенатора Претекстата. Батько був язичником, матір Фавста — таємною християнкою, яка доручила виховання маленької дівчинки відомому своєю вченістю святому Хрисогону († бл. 304 р.; пам’ять 22 грудня).
Хрисогон навчав Анастасію Священному Писанню та виконанню Закону Божого. Після закінчення навчання про Анастасію говорили як про мудру і прекрасну діву. Після смерті матері, не зважаючи на бажання доньки, батько видав її заміж за язичника Помплія.
Щоб не порушити обітницю дівоцтва й уникнути подружнього ложа, Анастасія постійно посилалася на невиліковну хворобу і зберігала чистоту. У в’язницях Рима на той час перебувало багато ув’язнених християн. У вбогому одязі свята таємно відвідувала в’язнів — умивала і годувала хворих, які не могли рухатися, перев’язувала рани, втішала всіх, хто потребував цього.
Її вчитель і наставник два роки томився в ув’язненні. Зустрічаючись із ним, вона наснажувалася його довготерпінням і відданістю Спасителю. Чоловік святої Анастасії, Помплій, дізнавшись про це, жорстоко побив її, замкнув в окремій кімнаті і біля дверей поставив варту.
Свята сумувала, що втратила можливість допомагати християнам. Після смерті батька Анастасії Помплій, щоб заволодіти багатим спадком, постійно катував дружину. Свята писала своєму вчителю: «Чоловік мій... томить мене як противницю його язичницької віри в такому тяжкому ув’язненні, що мені нічого не залишається, як тільки, віддавши дух Господу, впасти мертвою».
У листі у відповідь святий Хрисогон утішав мученицю: «Світлу завжди передує темрява, і після хвороби часто повертається здоров’я, і після смерті обіцяно нам життя». І передбачив швидку смерть її чоловіка. Через деякий час Помплія призначили послом до перського царя.
Дорогою до Персії він потонув під час раптової бурі. Тепер свята знову могла відвідувати християн, що томилися у в’язницях; отриманий спадок вона вживала на одяг, їжу та ліки для хворих. Святого Хрисогона відправили в Аквілею (місто у Верхній Італії) на суд до імператора Діоклетіана — Анастасія пішла за своїм учителем.
Тіло святого Хрисогона після його мученицької кончини за Божественним одкровенням було приховане пресвітером Зоїлом. Через 30 днів після смерті святий Хрисогон з’явився Зоїлу і передбачив близьку кончину трьох юних християнок, які жили неподалік, — Агапії, Хіонії та Ірини († 304; пам’ять 16 квітня). І наказав послати до них святу Анастасію.
Таке видіння було і в святої Анастасії. Вона пішла до пресвітера, помолилася біля мощей святого Хрисогона, потім у духовній бесіді зміцнила мужність трьох дів перед майбутніми катуваннями. Після кончини мучениць вона сама поховала їхні тіла.
Свята Анастасія почала мандрувати, щоб усюди, де тільки можна, служити християнам, ув’язненим у в’язницях. Так вона отримала дар лікування. Працями і словами втіхи свята Анастасія полегшувала ув’язнення багатьох людей, піклуванням про тіла й душі стражденних визволяла їх від кайданів відчаю, страху та безпорадності, тому її й назвали Узорішительницею.
У Македонії свята познайомилася з молодою вдовою-християнкою Феодотією, яка допомагала їй у благочестивих трудах. Стало відомо, що Анастасія — християнка, її взяли під варту і відвели до імператора Діоклетіана. Розпитавши Анастасію, Діоклетіан дізнався, що вона всі свої кошти витратила на допомогу нужденним, а золоті, срібні та мідні статуетки переплавила на гроші і годувала багатьох голодних, одягала нагих, допомагала немічним.
Імператор наказав відвести святу до верховного жерця Ульпіана, щоб той схилив її до жертви язичницьким богам або віддав на жорстоку страту. Жрець запропонував святій Анастасії зробити вибір між багатими дарами і знаряддями катувань, покладеними з двох боків біля неї. Свята, не вагаючись, вказала на знаряддя катувань: «Оточена цими предметами, я стану прекраснішою і приємнішою для жаданого Нареченого мого — Христа...» Перш ніж піддати святу Анастасію катуванням, Ульпіан вирішив осквернити її.
Але, як тільки доторкнувся до неї, осліп, страшний біль стиснув йому голову, і через деякий час він помер. Свята Анастасія опинилася на волі і разом із Феодотією продовжувала служити в’язням. Невдовзі свята Феодотія і троє її синів були віддані на мученицьку смерть анфіпатом (начальником області) Никитієм у їхньому рідному місті Нікеї († бл. 304; пам’ять 29 липня і 22 грудня).
Святу Анастасію вдруге ув’язнили і 60 днів катували голодом. Щоночі мучениці з’являлася свята Феодотія, підбадьорювала і зміцнювала в терпінні. Бачачи, що голод не заподіяв святій шкоди, ігемон Іллірії наказав утопити її разом із засудженими злочинцями, серед яких був і гнаний за віру християнин Євтихіан († бл. 304; пам’ять 22 грудня).
Воїни посадили в’язнів на корабель і вийшли у відкрите море. Далеко від берега вони пересіли в човен, а в кораблі зробили кілька пробоїн, щоб він затонув. Судно почало занурюватися у воду, але в’язні побачили мученицю Феодотію, яка керувала вітрилами і спрямовувала корабель до берега. 120 осіб, вражені чудом, увірували в Христа — святі Анастасія і Євтихіан охрестили їх.
Дізнавшись про те, що сталося, ігемон наказав стратити всіх новохрещених. Святу Анастасію розіп’яли над багаттям між чотирма стовпами. Так закінчила свій мученицький подвиг свята Анастасія Узорішительниця.
Тіло святої залишилося неушкодженим — поховала його благочестива християнка Аполлінарія. Після закінчення гонінь вона побудувала над гробом святої великомучениці Анастасії церкву. Чесна глава і стопа святої Анастасії зберігаються в монастирі її імені, розташованому в північній частині Греції, неподалік від міста Салоніки.
Анастасия Узорешительница, Римляныня, Иллирийская вмц.: Великомученица Анастасия Узорешительница. Мученики Хрисогон, Феодотия, Евод, Евтихиан и иные
Великомученица Анастасия Узорешительница
Святая великомученица Анастасия, родом римлянка, пострадала за Христа в гонение при Диоклетиане. Отец ее был язычником, мать – тайной христианкой. Учителем святой Анастасии в юности был благочестивый и образованный христианин Хрисогон. После смерти жены отец выдал святую Анастасию за язычника Помплия, но под предлогом вымышленной болезни она сохранила девство.
Переодевшись нищенкой, в сопровождении только одной служанки она посещала темницы: кормила, лечила, а часто и выкупала узников, страдавших за веру во Христа. Когда служанка рассказала обо всем Помплию, он подверг жену истязаниям и запер ее дома. Тогда святая Анастасия стала тайно переписываться с Хрисогоном, который призывал святую вооружиться терпением, прилепиться всей мыслью ко Кресту Христову, приготовляя себя к служению Господу, и предсказал скорую гибель Помплия в море. Через некоторое время, отправляясь с посольством в Персию, Помплий действительно утонул. После смерти мужа святая Анастасия стала щедро раздавать свое имущество нищим и страждущим.
Диоклетиану донесли, что христиане, которыми наполнены темницы Рима, стойко переносят мучения. Тогда он приказал в одну ночь умертвить всех их, а Хрисогона прислать к нему в Аквилею. Святая Анастасия издали следовала за своим учителем.
Император лично допрашивал Хрисогона, но не сумев склонить его к отречению, велел отрубить ему голову и бросить в море. Тело и усеченная глава святого мученика были вынесены волнами на берег. Их по Божественному откровению нашел некий пресвитер Зоил и, положив в ковчег, скрыл у себя дома. Тогда святой Хрисогон явился Зоилу и открыл ему, что близится мученичество Агапии, Хионии и Ирины – юных христианок, живших неподалеку, и повелел направить к ним святую Анастасию. Самому Зоилу Хрисогон предсказал скорую мирную кончину. Также в видении Хрисогон указал святой Анастасии путь к Зоилу. Придя к пресвитеру, она помолилась у мощей святого Хрисогона, а затем духовно укрепила трех дев перед пытками. Когда мученицы предали души Господу, она сама похоронила их.
Исполнив завещанное учителем, святая начала странствовать. Овладев к тому времени врачебным искусством, она повсюду ревностно служила узникам. По своему подвигу святая Анастасия стяжала себе имя Узорешительницы, так как своими многими трудами разрешала от тяжких уз долговременных страданий многих исповедников Имени Христова.
Однажды она познакомилась с благочестивой молодой вдовой Феодотией и нашла в ней верную помощницу. Вскоре обе подверглись гонению. Святую Анастасию схватили, когда она находилась в Иллирии. После того, как по приказу Диоклетиана в течение одной ночи были уничтожены все узники-христиане, святая Анастасия пришла в одну из темниц и, не найдя там никого, стала громко рыдать. Тюремщики поняли, что она христианка, и отвели ее к правителю области, который пытался склонить святую к отречению от Христа, угрожая муками, а затем передал ее в руки Капитолийского жреца Ульпиана. Лукавый жрец предложил святой Анастасии выбор между роскошью, богатством и тяжкими страданиями, положив перед ней с одной стороны золото, драгоценные камни и одежды, а с другой – страшные орудия пыток. Языческое коварство было посрамлено невестой Христовой – святая Анастасия отвергла богатство и выбрала орудия пыток. Но Господь продлил путь земного подвига святой. Уязвленный красотой Анастасии, жрец решил осквернить ее чистоту, однако при первом стремлении прикоснуться к ней внезапно ослеп. Обезумев от боли, бросился он бежать к языческому храму, взывая к идолам о помощи, но по дороге упал и умер. Святая Анастасия вышла на свободу и вместе с Феодотией снова отдалась служению страждущим христианам. В скором времени святая Феодотия и три ее сына приняли мученическую смерть. Ее старший сын Евод смело держал себя перед судьей и кротко перенес побои. После долгих пыток их всех бросили в раскаленную печь.
Святая Анастасия была схвачена вторично и приговорена к голодной смерти. Она провела в темнице без пищи 60 дней. К мученице каждую ночь являлась святая Феодотия и укрепляла ее. Увидев, что голод не причинил святой Анастасии никакого вреда, судья приказал утопить ее вместе с осужденными преступниками. Среди этих людей был и гонимый за христианскую веру Евтихиан.
Когда корабль вышел в открытое море, воины просверлили в нем отверстия, а сами пересели в лодку. Узникам явилась святая Феодотия и повела корабль к берегу. Выйдя на сушу, чудом спасенные 120 человек уверовали во Христа и были крещены святыми Анастасией и Евтихианом. Вскоре все они были схвачены и отданы на мученическую смерть. Святую Анастасию крестообразно растянули между четырьмя столбами над разведенным костром. Ее тело, не поврежденное огнем, некая благочестивая женщина Аполлинария похоронила в саду. В V веке мощи святой Анастасии были перенесены в Константинополь, где во имя ее был построен храм. Позднее главу и десницу великомученицы перенесли в созданный неподалеку от Святой Горы Афон монастырь святой Анастасии Узорешительницы.