Анатолій Левицький, пресвітер

Священномученик Анатолій Афанасійович Левицький народився 1894 року у Воткінському заводському селищі Вятської губернії в родині священика. Закінчив духовну семінарію, служив писарем в армії Колчака. Був одружений, дітей у родині не було. У 1922 році був висвячений у сан священика, проживав і служив у селі Бачати Беловського району, деякий час був благочинним цього району. Отець Анатолій був заарештований у 1933 році за контрреволюційну діяльність. На допитах він відкрито висловлював своє негативне ставлення до радянської влади, за що був засуджений до 5 років виправно-трудового табору і, хворий на туберкульоз, відправлений до Новоіванівського відділення Сиблага. Там він разом з єпископом Павліном (Крошечкіним) та іншими священнослужителями був заарештований 30 вересня 1937 року за звинуваченням у «контрреволюційній агітації». Винуватим себе отець Анатолій не визнав. Був засуджений до розстрілу, страчений 3 листопада 1937 року і похований у безіменній могилі. Зарахований до лику святих новомучеників і сповідників Російських у серпні 2000 року на Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви.