Анатолій (Смирнов), ієромонах

Преподобномученик Анатолій (Смирнов) був високоосвіченим ченцем, вів суворе подвижницьке життя. Крім того, він був чудовим співаком і непересічним регентом, писав духовну музику. На початку XX століття отець Анатолій у числі інших ченців Глинської пустелі був запрошений до Свято-Троїцького чоловічого місіонерського монастиря Семереченської області Туркестанського краю. Разом з іншими ченцями він відійшов у гірське урочище Медео, де ними був заснований скит на сопці Мохнатій в Аксайській ущелині біля міста Верного (Алма-Ати). У 1909 році отець Анатолій був висвячений на ієромонаха. У той час у місті Верному був заснований Іверсько-Серафимівський жіночий монастир, і отець Анатолій став духівником його насельниць. У 1913 році в обителі почалося велике заворушення. Тоді отець Анатолій забрав своїх духовних чад з монастиря до скиту на Мохнату сопку. Самі ж ченці вирішили знайти для своїх подвигів більш відокремлене місце і оселилися біля підніжжя гори Кизил-Жарської. На цьому місці вони поставили келії на відстані приблизно 100 метрів одна від одної. В Аксайських горах ченці косили сіно, вирощували картоплю, біля джерела поруч зі скитом садили гвоздики. У 1916 році отець Анатолій керував архієрейським хором у Вознесенському кафедральному соборі міста Верного. Після закриття Іверсько-Серафимівського монастиря ще деякий час діяла монастирська Всехсвятська церква, в якій з 1921 року служив ієромонах Анатолій. Там же він керував хором і писав музику. У середині 1920-х років отець Анатолій пішов до Сухумі, де також жив у горах. Він листувався з черницями Іверсько-Серафимівського монастиря. Незабаром вони отримали звістку з Кавказу про його арешт і розстріл. Преподобномученик Анатолій зарахований до лику святих новомучеників і сповідників Російських у серпні 2000 року на Архієрейському Соборі Російської Православної Церкви.