Андрій Зимин, протоієрей

Протоієрей Андрій Симеонович Зімін народився 14 серпня 1872 року в родині забайкальського козака. Після закінчення Благовіщенської духовної семінарії був рукоположений у священники в 1894 році та служив у кафедральному соборі міста Благовіщенська, де активно займався катехизацією та просвітництвом. У 1900 році був переведений настоятелем храму Різдва Пресвятої Богородиці села Чернігівка, де продовжив розвивати народне просвітництво, побудувавши школи та публікуючи проповіді в єпархіальному журналі. У 1901 році став благочинним Чернігівської волості, збільшивши кількість церков у благочинні. Отче Андрію приділяв увагу вихованню дітей та основам православного віровчення, був активним учасником єпархіальних з'їздів. У 1913 році нагороджений орденом святого Анни (III ступеня), а в 1916 році — орденом святого Анни (II ступеня) за праці у воєнний час. У 1918-1922 роках у Примор'ї діяли партизанські загони більшовиків. У 1919 році отець Андрій був викрадений і утримувався в полоні. У ніч на 18 січня 1920 року його дім був атакований, і він став свідком жорстокого вбивства своєї родини. Батька Андрія вбили, поклавши на груди двері і розчавивши його. Перед своєю кончиною він бачив сон про свою страдницьку смерть і залишив лист з описом видіння. Тіла його та членів родини були поховані за церковним чином у спільній могилі біля храму в Чернігівці, де встановлено меморіальний хрест.