Андроник і дружина його Афанасія

У час правління візантійського імператора Феодосія Великого в Антіохії жив золотар на ім'я Андронік, який узяв за дружину дочку золотаря Афанасія. Подружжя вело добродійне життя, ділячи своє багатство на три частини: для бідних, для церковного благолепства та для домашніх потреб. Після народження дітей, Іоанна та Марії, вони припинили плотське спілкування і жили в чистоті, дбаючи про бідних і хворих. Після двадцятирічного життя діти захворіли і померли. Афанасія, скорблячи, бажала смерті, але їй з'явився святий мученик Юліан, який втішив її, сказавши, що діти живуть на небі. Це змінило її скорботу на радість, і вона вирішила піти в монастир для покаяння. Андронік погодився, і вони вирушили в путь, залишивши дім і майно. В Єрусалимі вони поклонилися святим місцям, а потім Андронік, отримавши благословення від преподобного Данила, постригся в ченці, а Афанасія була поміщена в жіночий монастир. Афанасія, прийнявши вигляд ангела, провела в монастирі дванадцять років, поки не захворіла. Перед смертю вона попросила старця Данила передати Андроніку лист, у якому розкрила свою справжню сутність. Після її кончини Андронік дізнався, що Афанасія була його дружиною. Андронік також незабаром відійшов до Господа. Між ченцями виник спір про те, де поховати Андроніка, але врешті-решт його поховали з Афанасією, прославляючи Бога за їх святість і терпіння.