Ангеліна

Дочка князя Георгія Албанського та дружина Стефана, короля Сербії, свята Ангеліна зазнала вигнання разом зі своїм чоловіком і розділила всі труднощі життя в Албанії та Італії. Двох своїх синів, святих Максима та Іоана, виховала в дусі істинно християнському. По смерті чоловіка, прийнявши чернечий постриг, свята Ангеліна присвятила себе молитві, благодійності та храмобудівництву. Вірна дружина, добра мати та досконала християнка, вона воістину заслужила ім'я «матері Ангеліни», яким її нагородив народ. Її чудотворні мощі зберігаються разом із мощами її праведного чоловіка – святого Стефана та їхніх благочестивих дітей Максима та Іоана в монастирі Крушедол. Свята Ангеліна знайшла спокій і вічне життя на початку шістнадцятого століття.

Повне житіє преподобної Ангеліни Сербської (Бранкович)

За деякими відомостями, Ангеліна належала до роду Чорноєвичів – була дочкою Андрія на прізвисько Арванит Хоробрий і племінницею воєводи Івана-бея, правителя Чорногорії у 1465–1496 роках. Коли її брата, мабуть, уже не було серед живих, Іван видав її заміж за сербського деспота Стефана Сліпого Бранковича. Як більшість шлюбів правлячих осіб, імовірно, і цей був укладений з політичних причин, що робить ще більш визначною святість, яка просіяла в усій родині.

Життя сербського деспота Стефана Бранковича та його сім'ї було сповнене мінливостей і лих. Стефан і Ангеліна жили в любові та злагоді, мали двох синів, Георгія та Іоана, і двох дочок, Мару та Милицю. Близько десяти років, переховуючись від турецької розправи, родина провела в італійській області Фурланії. Тут святий Стефан разом зі своєю сестрою Катариною купив замок Белград, де й упокоївся. Овдовівши у 1476 році, Ангеліна жила та виховувала своїх дітей у скрутних умовах. Угорський король Матвій Корвін виділив їм для управління землі в Сремі, що належали колись діду Стефана Вуку Бранковичу, і в 1486 році вони оселилися в селі Купіново, куди перенесли і мощі деспота Стефана. Тут була заснована церква святого апостола Луки, де спочатку і зберігалися ці мощі, які являли численні чудеса. Правителем Срему став спочатку старший син Ангеліни Георгій, який зійшов з трону в 1497 році, прийняв постриг з іменем Максима і досяг святості в сані святителя († 1516), а потім її молодший син – святий деспот Іоан († 1502).

Свята Ангеліна прийняла чернечий постриг близько 1509 року, а можливо, і раніше, після прибуття в Срем. У 1512–1516 роках, після повернення з Волощини, вона заснувала жіночий монастир біля збудованої нею церкви Стрітення. Ще у 1509 році вона відправила свого духівника Євгенія до руського великого князя Василія III з зворушливим проханням про допомогу: "Наша держава нині занепадає, а твоя держава підноситься. Візьми ж на себе нашу турботу і піклування про святі храми та обителі, які твої і мої благочестиві предки створили". У своєму проханні вона говорила про бажання побудувати церкву, де мала намір упокоїти мощі свого чоловіка Стефана і сина Іоана. Місце для церкви на той час було вже куплене за 100 дукатів. Руський князь відгукнувся на її прохання, крім церкви, були побудовані також келії для черниць, і постав Крушедольський монастир, у якому св. Ангеліна стала настоятелькою і де провела свої останні дні в молитвах над мощами чоловіка та синів. Померла у 1520 році.

У службі преподобній Ангеліні йдеться про її воістину чоловічу стійкість, безмежне милосердя, терпіння і мудрість, подружню відданість і материнську жертовність. Роками доводилося їй жити на чужині, без близьких, на її долю випала тяжка участь пережити не тільки чоловіка, а й усіх дітей і кілька разів дбайливо переносити їхні святі останки.

Мощі та шанування

Мати Ангеліна з часом стала однією з найбільш шанованих сербських святих. Її мощі, разом із останками її святого сімейства, поховані в Крушедольському монастирі і зберігалися там аж до 1716 року, коли монастир був спалений турками при відступі від Варадина. Серед уцілілих донині мощей збереглася кисть руки матері Ангеліни. Слава монастиря Крушедол святкується в день пам'яті преподобної матері Ангеліни. Частинка її мощей також зберігалася в монастирі села Хопово, де згодом, у першій половині XX століття, знайшли притулок насельниці руського Лєснинського Свято-Богородицького монастиря. Після виїзду з Югославії до Франції черниці забрали цю частинку з собою.

На іконі прп. Ангеліна зображується в чернечому вбранні, тримаючи в одній руці книгу, а в іншій – чотки або хрест. Її лик представлений на всіх іконах святої сім'ї Бранковичів, а також серед дванадцяти найбільш шанованих сербських національних святих. Його можна побачити в соборній церкві архангела Михаїла в Белграді, в Печській патріархії в Косові, в сербському монастирі Хіландар на Афоні та в інших храмах. У Воєводині, в селі Купіново, поруч із церквою святого Луки аж до 1930 року стояла церква, присвячена преподобній Ангеліні.