Антоній

Засновник Києво-Печерської Лаври святий Антоній народився на початку XI століття в місті Любечі (поблизу Чернігова) і у Хрещенні був названий Антипою. З юних літ він відчув потяг до вищого духовного життя і за навіюванням згори наважився йти на Афон. В одній з Афонських обителей він прийняв постриг і почав усамітнене життя в печері поблизу цього монастиря, яку досі показують. Коли він здобув у своїх подвигах духовний досвід, ігумен дав йому послух, щоб він ішов на Русь і насадив чернецтво у цій новопросвіченій християнській країні. Антоній підкорився.

Коли преподобний Антоній прийшов до Києва, тут було вже кілька монастирів, заснованих за бажанням князів греками. Але святий Антоній не обрав жодного з них, а оселився у двосажневій печері, викопаній пресвітером Іларіоном. Це було 1051 року. Тут святий Антоній продовжував подвиги суворого чернечого життя, якими славився на Афоні: їжею його були чорний хліб через день і вода в украй помірній кількості. Невдовзі слава про нього рознеслася не лише по Києву, а й по інших руських містах. Багато хто приходив до нього за духовною порадою та благословенням. Деякі стали проситися до нього на проживання. Першим був прийнятий такий собі Никон, саном ієрей, другим — преподобний Феодосій.

Преподобний Феодосій провів свою молодість у Курську, де жили його батьки. З ранніх літ він виявив благочестивий настрій духу: щодня бував у храмі, старанно читав слово Боже, вирізнявся скромністю, смиренням та іншими добрими чеснотами. Дізнавшись, що в храмі іноді не служать літургію через нестачу проскомидійних хлібів (просфор), він вирішив сам зайнятися цією справою: купував пшеницю, власноруч молов і випечені просфори приносив до церкви. За ці подвиги він терпів багато неприємностей від матері, яка гаряче його любила, але не співчувала його прагненням. Почувши одного разу в церкві слова Господні: «Хто любить батька чи матір більше, ніж Мене, недостойний Мене» (Мф. 10:37), він наважився залишити і матір (батько вже помер), і рідне місто та з’явився в Києві до преподобного Антонія.

«Чи бачиш, чадо, — запитав його Антоній, — що печера моя скромна і тісна?» — «Сам Бог привів мене до тебе, — відповів Феодосій, — буду виконувати те, що ти мені накажеш».

Коли число сподвижників преп. Антонія зросло до 12, він віддалився на сусідню гору, вирив собі тут печеру і став подвизатися в затворі. Феодосій залишився на колишньому місці; незабаром він був обраний братією ігуменом і почав дбати про встановлення правильного гуртожитку за статутом цареградського Студійського монастиря. Головні риси заснованого ним гуртожитку були такі: усе майно у братії має бути спільним, час проводився у невпинних трудах; труди розподілялися ігуменом за силами кожного; кожна справа починалася молитвою і благословенням старшого; помисли відкривалися ігумену, який був істинним керівником усіх до спасіння.

Преподобний Феодосій часто обходив келії і спостерігав, чи немає в кого чого зайвого і чим займається братія. Часто і вночі він приходив до дверей келій і, якщо чув розмову двох чи трьох ченців, що зійшлися разом, то вдаряв жезлом у двері, а вранці викривав винних. Сам преподобний був у всьому прикладом для братії: носив воду, рубав дрова, працював у пекарні, носив найпростіший одяг, раніше за всіх приходив до церкви та на монастирські роботи.

Крім аскетичних подвигів, преп. Феодосій вирізнявся великим милосердям до бідних і любов’ю до духовної просвіти, і намагався прищепити їх і своїй братії. В обителі він влаштував окремий будинок для проживання жебраків, сліпих, кульгавих, розслаблених і на утримання їх виділяв десяту частину монастирських доходів. Крім того, щосуботи відсилав цілий віз хліба ув’язненим у темницях. Із творів преподобного Феодосія відомі: два повчання до народу, десять повчань до ченців, два послання до великого князя Ізяслава і дві молитви.

Заснована преподобним Антонієм і впорядкована преподобним Феодосієм Києво-Печерська обитель стала зразком для інших монастирів і мала велике значення для розвитку Руської Церкви. З її стін виходили славетні архіпастирі, ревні проповідники віри та визначні письменники. Із святителів, пострижеників Києво-Печерської обителі, особливо відомі святі Леонтій та Ісая (єпископи Ростовські), Нифонт (єпископ Новгородський), преподобний Кукша (просвітитель в’ятичів), письменники преп. Нестор Літописець і Симон.