Авів Некреський (Кахетинський), єпископ

Священномученик Авів, єпископ Некреський, — один із тринадцяти засновників грузинського чернецтва, які прибули до Грузії у VI столітті з Каппадокії. Служив дияконом у Зедазенському монастирі. На прохання грузинського царя Парсмана VI (542–557) і католикоса Євлавія (552–560) святий Авів прийняв сан єпископа і кафедру Некреську. У той час перси, які захопили Кахетію (Східна Грузія), всюди насаджували зороастризм. Єпископ Авів з апостольською ревністю ходив по містах і селах своєї єпархії з хрестом у руках і викорінював грубі забобони, гасячи вогні в капищах вогнепоклонників. Гірські жителі Кахетії з лівого берега річки Алазані та в Арагвійській ущелині відреклися від язичництва і, покаявшись, повернулися до Церкви Христової. А також багато персів, завдяки святому Авіву, навернулися до християнства. Перський сатрап, що мешкав у містечку Рехі, наказав привести святителя до себе. Передбачаючи свою смерть, святитель попрощався зі своїми сподвижниками — святим Зеноном Ікальтським та святим Шио Мгвімським. По дорозі до Рехі він отримав листа і жезл від свого друга — святого Симеона Столпника Дивногорця. У Рехі святитель був ув'язнений за звинуваченням у тому, що, загасивши вогонь, він «вбив бога». Сатрап переконував святого Авіва прийняти зороастризм, але сповідник твердо відмовився і почав викривати правителя в ідолопоклонстві. Гордий перс наказав піддати святого бичуванню і страшним тортурам, після чого стратити. Побитий камінням, святитель Авів віддав дух Господу в селищі Рехі, поблизу Горі. Тіло святого мученика кинули на поталу диким звірам, але ані звірі, ані птахи, ані тління не торкнулися святих мощей. Братія Самтаврського монастиря поховала їх у своїй обителі. Пізніше мощі святого, прославлені зціленнями, були перенесені з Самтаврського монастиря до Мцхетського Самтаврського собору. 12 грудня 2011 року мощі священномученика Авіва були перенесені до монастиря Некресі.