Давид
Відновитель
Запалити свічку
Зараз горять свічки
Будьте першим, хто запалить свічку перед цим святим образом.
Подати записку
Піднесіть святому образу прикрасу на знак подяки за чудо або сповнення молитви.
Цар Іверії та Абхазії (1089–1125; за іншими джерелами 1084–1125) — видатний державний, культурний і церковний діяч Грузії. Виховувався своїм духовником — преподобним Арсенієм Ікалтойським, відомим богословом та енциклопедистом.
Прізвисько «Відновитель» народ дав Давидові за його великі труди у відродженні Грузії та зміцненні Грузинської Православної Церкви. Спустошена турками й ослаблена міжусобицями країна під його скіпетром об’єдналася в сильну централізовану державу.
Державна та церковна діяльність
- У 1103 році за його ініціативи було скликано Руїський церковний собор, постанови якого сприяли зміцненню канонічного життя Церкви.
- Давид заснував Гелатську академію та Ікалтойську академію, підтримував розвиток наук.
- За його царювання було збудовано десятки храмів і монастирів, розширювалися міста.
- Він дбав про грузинські обителі в Палестині, на Синаї, в Антіохії та на Афоні.
Коли цар вирішив збудувати храм на честь великомученика Георгія, то святий явився йому у видінні та вказав місце для будівництва.
Миротворчість і військові подвиги
Давид розумів миротворчість як виконання заповіді Господа: «Блаженні миротворці» (Мф. 5:9).
- Він примирив кипчацького хана Атракa з осетинами, встановив мир у Дар’ялському ущелині.
- У 1123 році звільнив Вірменію від турецького засилля, наказав освятити храми, перетворені на мечеті.
- За переказом, коли він підійшов до гробу своєї бабки, цариці, й сказав: «Радуйся, царице! Бог визволив храм твій від агарян», — почувся глас: «Богу благодарение».
Духовне життя царя
З юних літ Давид мав основу премудрості — страх Божий (Притч. 1:7). Його улюбленим заняттям було читання Святого Письма. Він склав «Покаянний канон», що складається з дев’яти скорботних і умилених пісень.
Перед смертю цар написав духовний заповіт, передаючи владу синові Димитрію: «Все звершив я силою Чесного Животворящого Древа і йому вручаю це знамення».
Причастившись Святих Таїн, він зі славослов’ям на устах віддав душу Господу на 53‑му році життя — 24 січня 1125 року.
Погребіння та прославлення
Царя поховали в Гелатському монастирі, при вході до привратної церкви. Згодом його мощі, прославлені чудесами, перенесли під престол соборного храму.
У кінці XIII століття Давид IV Відновитель був офіційно прославлений у лику святих, тоді ж йому була складена служба.