Давид
Відновитель
Піднесіть святому образу прикрасу на знак подяки за чудо або сповнення молитви.
Будьте першим, хто запалить свічку перед цим святим образом.
Цар Іверії та Абхазії (1089–1125; за іншими джерелами 1084–1125) — видатний державний, культурний і церковний діяч Грузії. Виховувався своїм духовником — преподобним Арсенієм Ікалтойським, відомим богословом та енциклопедистом.
Прізвисько «Відновитель» народ дав Давидові за його великі труди у відродженні Грузії та зміцненні Грузинської Православної Церкви. Спустошена турками й ослаблена міжусобицями країна під його скіпетром об’єдналася в сильну централізовану державу.
Державна та церковна діяльність
- У 1103 році за його ініціативи було скликано Руїський церковний собор, постанови якого сприяли зміцненню канонічного життя Церкви.
- Давид заснував Гелатську академію та Ікалтойську академію, підтримував розвиток наук.
- За його царювання було збудовано десятки храмів і монастирів, розширювалися міста.
- Він дбав про грузинські обителі в Палестині, на Синаї, в Антіохії та на Афоні.
Коли цар вирішив збудувати храм на честь великомученика Георгія, то святий явився йому у видінні та вказав місце для будівництва.
Миротворчість і військові подвиги
Давид розумів миротворчість як виконання заповіді Господа: «Блаженні миротворці» (Мф. 5:9).
- Він примирив кипчацького хана Атракa з осетинами, встановив мир у Дар’ялському ущелині.
- У 1123 році звільнив Вірменію від турецького засилля, наказав освятити храми, перетворені на мечеті.
- За переказом, коли він підійшов до гробу своєї бабки, цариці, й сказав: «Радуйся, царице! Бог визволив храм твій від агарян», — почувся глас: «Богу благодарение».
Духовне життя царя
З юних літ Давид мав основу премудрості — страх Божий (Притч. 1:7). Його улюбленим заняттям було читання Святого Письма. Він склав «Покаянний канон», що складається з дев’яти скорботних і умилених пісень.
Перед смертю цар написав духовний заповіт, передаючи владу синові Димитрію: «Все звершив я силою Чесного Животворящого Древа і йому вручаю це знамення».
Причастившись Святих Таїн, він зі славослов’ям на устах віддав душу Господу на 53‑му році життя — 24 січня 1125 року.
Погребіння та прославлення
Царя поховали в Гелатському монастирі, при вході до привратної церкви. Згодом його мощі, прославлені чудесами, перенесли під престол соборного храму.
У кінці XIII століття Давид IV Відновитель був офіційно прославлений у лику святих, тоді ж йому була складена служба.