Довмонт

Св. благовірний князь Довмонт, у святому Хрещенні (1265) Тимофій, належав до литовського княжого роду. Коли в Литві стався державний переворот, він мусив зі своїми родичами залишити батьківщину. Він знайшов притулок у вільнім місті Пскові, і псковичі обрали його своїм князем. Він оточив місто високим муром, що зветься Довмонтовим, і успішно воював із ворогами свого міста — німцями та литовцями. 

Перед боєм він приходив до церкви, клав свій меч на престол, молився зі сльозами, приймав благословення духовного отця свого і його рукою вдягав свій меч. За твердженням уродженців міста Пскова, це був той самий меч із написом: «Honorum meum nebus davo», тобто «Честі моєї нікому не віддам», який згодом лежав на гробниці князя Довмонта і своєю величиною та вагою свідчив про зріст і силу св. князя. Псковичам князь Довмонт казав: «Добрі мужі псковські! Хто з вас старий — той мені батько, хто молодий — той брат!» 

Він був одружений із княжною Марією Димитрівною (у св. схимі Марфа, пам'ять її 8 лист.), онукою св. вел. князя Олександра Невського (пам'ять його 30 серп.), і піклувався про її батька князя Димитрія Олександровича, вигнаного братом своїм вел. князем Андрієм, до його смерті, а опісля, як удільний князь, був вірний Андрієві. За всі ці чесноти любили його псковичі. В останній рік життя князь Довмонт відбив Псков від німців, що несподівано захопили його (див. житіє сщмч. Іоасафа і Василія — 4 березня). 

Коли ж він помер, була у Пскові «туга велика» — пише літописець. Св. князь Довмонт похований у Троїцькому соборі, і в XIV ст. йому вже була присвячена церква, а в XVI ст., після його явлення з іншими угодниками під час облоги Пскова Стефаном Баторієм (1581), йому була написана служба.