Димитрій Троїцький, диякон

Священнослужитель Дмитро народився у 1884 році в селі Макшаєво Коломенського повіту Московської губернії в родині диякона Василя Троїцького. Закінчивши Коломенське духовне училище у 1901 році, він служив псаломщиком у Преображенському храмі в селі Почи́нки Рязанської губернії. У 1924 році був рукоположений у диякони до того ж храму. У 1930 році за несдачу зерна був засуджений до півтора років заслання, після чого продовжив служіння дияконом. Повернувшись у 1932 році, знову став служити в храмі. У січні 1933 року влада заарештувала священника та активних прихожан. На допиті диякон Дмитро визнав, що мав стосунки з іншими священнослужителями, але не міг згадати деталей розмов. Свідки підтвердили, що він скаржився на переслідування з боку радянської влади. 19 травня 1933 року трійка ОГПУ засудила його до трьох років заслання в Казахстан. У 1936 році він повернувся в село Почи́нки, де його сім'я жила в церковній сторожці. Здоров'я було підірвано, і він почав відвідувати храм як прихожанин. У 1937 році почалися нові гоніння на Руську Православну Церкву. 5 вересня його знову заарештували, а в його справі говорилося про контрреволюційну агітацію. На допитах він заперечував звинувачення, але 19 вересня трійка НКВД засудила його до розстрілу. Диякон Дмитро Троїцький був розстріляний 21 вересня 1937 року і похований у безвісній загальній могилі на полігоні Бутово під Москвою.