Єферій

Святі священномученики Василій, Єфрем, Євгеній, Елпідій, Агафодор, Еферій та Капітон несли благовістя Христове в землі Північного Причорномор’я від Дунаю до Дніпра, включаючи Крим, і закарбували своє апостольство мученицькою смертю в IV столітті в місті Херсонесі Таврійському. Ще задовго до Хрещення святого Володимира християнська віра вже проникла до Криму, який у давнину називався Тавридою і був підвладний римським імператорам. Початок просвіти Тавриди вірою Христовою покладено святим апостолом Андрієм Первозванним († 62; пам’ять 30 листопада). Подальшому поширенню християнства там сприяли, всупереч власній волі, самі ж його вороги: римські імператори засилали туди державних злочинців, якими у перші три століття християнства вважалися й сповідники Христа. Так, за правління Траяна (98–117) був засланий на ув’язнення в Інкерманські каменоломні святий Климент, єпископ Римський († 101; пам’ять 25 листопада). Там він продовжував свою проповідь, там прийняв і мученицьку кончину.

Язичники, що населяли кримські землі, вперто чинили опір поширенню християнства. Але віра Христова через своїх самовідданих проповідників міцніла й утверджувалася. Багато благовісників поклали свої життя в цій боротьбі. На початку IV століття в Херсонесі була заснована єпископська кафедра. Це була переломна епоха, коли Херсонес, що слугував базою для римських воїнів, поступово переходив у залежність від Візантії. У царювання Діоклетіана (284–305), у 300 році (тобто ще до початку гоніння, яке імператор розпочав з 303 року), Єрусалимський патріарх Єрмон (303–313) для Євангельської проповіді розіслав у різні країни багатьох єпископів. Двоє з них, Єфрем і Василій, прибули до Херсонеса і насаджували там Слово Боже. Потім святитель Єфрем пішов до народів, що жили по Дунаю, де в благовісті Христовому перетерпів багато скорбот і трудів. Під час гоніння, що почалося, він був обезголовлений (точно відомий лише день його кончини – 7 березня).

Проповідь у Херсонесі продовжував святий Василій – сподвижник святого Єфрема. Багатьох ідолопоклонників він наставив на шлях істини. Інші заблудлі жителі міста, озлоблені його діяльністю, чинили лютий опір: святий сповідник був схоплений, нещадно побитий і вигнаний з міста. Віддалившись у гори й оселившись у печері, він безустанно молив Бога за тих, хто його вигнав, щоб Він осяяв їх світлом істинного Богопізнання. І Господь послав невірним чудо. У знатного жителя Херсонеса помер єдиний син. Покійний з’явився батькам уві сні й повідав, що якийсь святий Василій своїми молитвами до Істинного Бога може воскресити його з мертвих. Коли батьки розшукали святителя і просили його вчинити чудо, святий Василій відповідав, що сам він – грішна людина і не має сили воскрешати мертвих, але Господь всемогутній і може виконати їхнє прохання, якщо вони увірують у Нього. Довго молився святий, закликаючи Ім’я Святої Трійці. Потім, освятивши воду, окропив нею померлого, і той ожив. З пошаною був повернутий у місто святитель, багато хто увірував і охрестився.

Незабаром за велінням імператора Максиміана Галерія (305–311) гоніння на християн спалахнуло з новою силою. Христоненависники озброїлися і проти святителя Василія: 7 березня 309 року вони вночі увірвалися в його дім, зв’язали його, потягли вулицями й забили до смерті камінням та палицями. Тіло святителя було кинуте за містом на поталу псам і птахам і багато днів лежало без поховання, але залишилося недоторканим. Потім християни таємно поховали в печері святе тіло мученика.

Через рік, дізнавшись про мученицьку кончину святителя Василія, три його сподвижники – єпископи Євгеній, Елпідій та Агафодор, залишивши проповідь у Геллеспонтській країні, прибули до Херсонеса продовжити його святу справу. Вони поклали багато трудів для спасіння людських душ. Усі три єпископи розділили долю свого попередника – розлючені язичники також побили їх камінням 7 березня 311 року.

Минуло кілька років, уже в царювання святого рівноапостольного Костянтина Великого (306–337; пам’ять 21 травня), з Єрусалима до Херсонеса прибув єпископ Еферій. Спочатку він теж зустрів протидію з боку язичників, але святий імператор, який оголосив свободу християнської віри у всій імперії, не допустив насильницьких дій проти проповідника: він видав указ, за яким херсонесським християнам безперешкодно дозволялося звершувати богослужіння. Стараннями святителя Еферія в місті був побудований храм, де святий мирно правив своєю паствою. Щоб віддячити імператорові за покровительство християнам, святитель Еферій їздив до Константинополя. На зворотному шляху він захворів і спочив на острові Амосі (у Греції) 7 березня.

На місце святителя Еферія святий імператор Костянтин прислав до Херсонеса єпископа Капітона. Християни зустріли його з радістю, але язичники зажадали від нового єпископа знамення, щоб увірувати в Бога, Якого він проповідує. Поклавши всю надію на Господа, святий Капітон у святительському облаченні ввійшов у розпалене вогнище, довго молився у вогні й вийшов із нього неушкодженим, набравши у свою фелон гарячого вугілля. Тоді безліч невірних переконалися в силі Бога християнського. Про це чудо і про велику віру святого Капітона було сповіщено святому Костянтину та святим отцям на Першому Вселенському Соборі в Нікеї (325).

Через кілька років святитель Капітон у справах вирушив до Константинополя, але корабель бурею прибило до гирла Дніпра. Місцеві жителі (язичники), захопивши корабель, утопили всіх, хто був на ньому, у тому числі й святого Капітона. Це сталося 21 грудня. Пам’ять святого єпископа Церква встановила відзначати з іншими херсонесськими священномучениками, 7 березня.

Проповідь священномучеників зміцнила віру Христову в Херсонесі. З початку V століття це місто стає духовним центром, звідки християнство поширюється на північ у бік Русі. З IX століття Херсонес дедалі більше привертає увагу русичів, які почали селитися в місті. Сучасні археологічні розкопки засвідчили, що в місті було понад п’ятдесят храмів, що належать до V–XIV століть. У 987 році в Херсонесі прийняв Хрещення святий рівноапостольний князь Володимир.