Євфимій

Відомостей про життя преподобного Євфимія майже не збереглося. Відомо лише, що родом він із Вознесіння, і з 1569 по 1585 рр. (за іншими даними, він упокоївся у 1523 р.) був ігуменом Михайло-Архангельського монастиря. Про його потаємне подвижницьке житіє не залишилося спогадів сучасників та очевидців. 

Проте безсумнівно, що воно було саме таким, як про нього мовиться у каноні преподобному: «життя своє вчинив єси в молитвах і пості, законно провів єси, отче, в безпристрасність зодягнувся, плоті мудрування впокоривши міццю Божественного Духа». І свідченням істинності цих слів можуть слугувати перекази про віднайдення його мощей та про численні чудеса, що від них звершилися. У давньому оповіданні так сказано про віднайдення мощей преподобного Євфимія. 7 липня 1647 р. коваль Євстафій Трофимов рив на подвір’ї у архангельського воєводи, боярина Юрія Петровича Буйносова-Ростовського, яму для встановлення ковальського горна. 

Несподівано з-під землі з’явилася дерев’яна кришка. Коваль вирішив, що знайшов скриню зі скарбом. Однак, на його розчарування, замість цього він викопав старовинну труну. «Ось тобі й прибуток!» – тільки й мовив Євстафій. Роздратований, він став насміхатися з невідомого покійного: «вставай, допомагай копати!» і руку свою під дошку труни сунув, але рука в труну не ввійшла, і він нічого не відчув». За цей блюзнірський вчинок Євстафія раптово почало трусити, як у сильній гарячці, а від різкої слабкості він не міг навіть поворухнутися. 

Тоді він зрозумів, що захворів через неповажне ставлення до невідомого подвижника, який лежав у знайденій ним старовинній труні, і почав оплакувати свій гріх. Але зцілився Євстафій лише після того, як за велінням боярина Юрія Буйносова-Ростовського, який дізнався про причину хвороби свого слуги, була відслужена панахида за новоявленим угодником Божим. Таким було перше з чудес преподобного Євфимія Архангелогородського. Стараннями воєводи Буйносова-Ростовського труну з тілом преподобного було перенесено до дерев’яної церкви, що знаходилася неподалік від місця його віднайдення, на честь Свята Походження Чесних Древ Хреста Господнього. 

Тоді ж його мощі переклали зі старої труни в нову дерев’яну раку. При цьому також звершилося кілька визначних чудес. Якийсь Максим Медведкін, що скептично поставився до вшанування новоявленого угодника, втратив глузд і вилікувався від страхіть лише після слізного молитовного звернення до того, з кого він раніше недовірливо кепкував. А вдовий священик Воскресенської церкви Димитрій Козьмін, який страждав десять років на невиліковну хворобу ніг, за своєю вірою в допомогу преподобного отримав зцілення після того, як вистояв обідню біля його труни. Незважаючи на безліч чудес, що звершилися біля гробниці преподобного, ім’я його близько двох років залишалося невідомим. 

Поки сам він у 1649 р. не відкрив його у сонному видінні послушнику Михайло-Архангельського монастиря Космі Ігнатьєву. Той, серед інших братів, був відправлений на рибний промисел, але раптово так тяжко захворів, що лежав у безпам’ятстві, близький до смерті, без жодної надії на людську допомогу. І тоді, як згадував пізніше сам Косма, «увійшов старець до мене – борода сива наполовину. І мовив до мене: «тяжко хворієш, молися Богу і призови на допомогу того, хто лежить у труні біля Походження Чесного Хреста Господнього». І я сказав: «Господи, не відаю імені його». Він же мовив: «ім’я мені Євфимій, а родом із Вознесіння». І став невидимим». 

Помолившись преподобному Євфимію, Косма одужав. А про чудо, що сталося з ним, розповів, повернувшись у монастир, ігумену Антонію. Завдяки цьому і стало відомим ім’я угодника Божого Євфимія. А повість про зцілення послушника Косми збереглася до наших днів як свідчення дієвості молитовного звернення до преподобного. «Євфимієм із граду Архангельського» назвав він себе, з’явившись і деяким іншим людям, наприклад, жительці Ємецького погосту Ксенії, яка довгий час страждала від гарячки і, «прикликавши святого з вірою про позбавлення від недуги, зцілення отримала». Про те, як виглядав преподобний Євфимій, також відомо з розповідей людей, яких він зцілив. 

Вони описували його як «чоловіка, світлістю одягненого, волосся русяве, борода сива невелика, зростом великий», або як старця «з пісним обличчям, борода сива невелика, у багряній рясі». У 1644 р. ченцем Михайло-Архангельського монастиря Йосифом було зібрано свідчення про численні зцілення, що звершилися від гробниці преподобного Євфимія. А в 1650 р., за велінням Новгородського митрополита Никона (майбутнього патріарха), ігумен Антоніє-Сійського монастиря Феодосій здійснив огляд його мощей.

 При цьому «були знайдені кості, а розслідування чудотворінь переконало у святості преподобного, який визнаний за ігумена Михайло-Архангельського Євфимія». Тоді ж було складено службу преподобному і написана його ікона. Так у сонмі святих, що на землі Російській просіяли, з’явилося ім’я преподобного Євфимія Архангелогородського. Це стало визначною подією для історії Архангельська, який «дарувань чудес збагатився рясно, давніх отців честі сподобився» віднайденням мощей новоявленого угодника Божого. 

До початку 18 століття мощі преподобного Євфимія перебували в храмі Походження Чесних Древ Хреста Господнього. Згодом на його місці була побудована інша церква – на честь Архістратига Михаїла, де під спудом покладені мощі преподобного.