Євфімія
Всехвальна, Халкідонська вмц.
Піднесіть святому образу прикрасу на знак подяки за чудо або сповнення молитви.
Будьте першим, хто запалить свічку перед цим святим образом.
Свята великомучениця Євфимія народилася в місті Халкідоні (Віфінія), у родині сенатора Філофрона та його дружини Феодорисіани. У 303 або 304 році, під час великого гоніння за імператора Діоклетіана, правитель міста Приск, який був затятим супротивником християнства, наказав зібрати всіх мешканців на свято на честь язичницького бога Арея (Марса). Місцева християнська громада відмовилася брати участь у святкуванні й таємно звершувала богослужіння, за що її члени, зокрема й Євфимія, були заарештовані та приведені до правителя. Після тривалих мук християн відправили на суд до імператора, а юну Євфимію правитель залишив у місті, вирішивши, що без підтримки вона не витримає катувань: «Мучитель вигадував усілякі засоби, щоб звабити її, ласкавими словами, подарунками та різними обіцянками ловлячи її дівоче серце». Після того, як Євфимія відкинула пропозиції Приска, вона була піддана різноманітним катуванням, проте залишилася неушкодженою завдяки Божій допомозі (від колеса з гострими ножами, які під час обертання відрізали шматки тіла, її врятував Ангел, що з’явився, зупинив колесо і зцілив рани; у вогняній печі, куди Євфимію мали кинути, воїни Віктор і Сосфен побачили двох Ангелів і самі стали християнами).
Бачачи мужність Євфимії, правитель наказав віддати її на розтерзання звірам, але вони, наблизившись до неї, лизали їй ноги. Лише одна ведмедиця завдала їй невеликої рани, з якої потекла кров; у цей час почувся голос з неба, що кликав її до горніх осель, і негайно вона віддала дух свій Господу, заради Якого з усією відданістю постраждала. І здригнулася земля, місто захиталося, стіни руйнувалися, храми падали, і всіх охопив великий жах. Коли ж усі в страху втекли з цирку, святе тіло мучениці залишилося лежати на землі. Тіло Євфимії було забране її батьками і поховане в околицях Халкідона. Пізніше над її могилою було збудовано храм. За імператора Феодосія Великого мощі святої були перенесені до Александрії, але згодом знову повернуті до Халкідона. Мощі шанувалися як такі, що кровоточать. За повідомленням Євагрія Схоластика, «у тій гробниці з лівого боку є невеликий отвір, що закривається маленькими дверцятами. У цей отвір до самих святих останків впускають довгий залізний прут із прив’язаною до кінця губкою, і, повернувши там губку, витягують її разом із прутом, повну крові та кров’яних згустків».
Півтора століття потому, коли християнська Церква стала панівною в Римській імперії, Бог сподобив Всехвальну Євфимію знову з’явитися особливою свідчицею та сповідницею чистоти православного вчення. У 451 році в місті Халкідоні, у храмі, де спочивали мощі святої, відбувалися засідання IV Вселенського Собору. Собор був скликаний для визначення точного формулювання догмату православної Церкви про природу Богочоловіка Ісуса Христа, що було необхідним з огляду на поширену єресь монофізитів, які, всупереч православному вченню про дві природи Ісуса Христа — Божественну і людську, помилково стверджували в Ньому одну природу — Божественну, вносячи до Церкви смуту й розбрат. На Соборі були присутні 630 представників від усіх Помісних Християнських Церков. З боку православних у соборних діяннях брали участь святитель Анатолій, патріарх Константинопольський, святитель Ювеналій, патріарх Єрусалимський, і представники святителя Лева, Папи Римського.
Монофізити були присутні у великій кількості на чолі з Діоскором, патріархом Александрійським, і константинопольським архімандритом Євтихієм. Після довгих дебатів сторони так і не змогли дійти згоди. Тоді святий патріарх Константинопольський Анатолій запропонував Собору надати вирішення церковної суперечки Духу Святому через Його безсумнівну носійку — святу Євфимію Всехвальну, біля чудотворних мощей якої відбувалися соборні засідання. Православні святителі та їхні опоненти написали своє сповідання віри на окремих сувоях і запечатали своїми печатками. Відкрили гробницю святої великомучениці Євфимії і обидва сувої поклали на її грудях. Потім, у присутності імператора Маркіяна (450–457), учасники Собору закрили гробницю, приклали до неї імператорську печатку і поставили варту на три дні. У ці дні обидві сторони наклали на себе суворий піст і звершували посилені молитви. Через три дні патріарх та імператор у присутності всього Собору відкрили ковчег із мощами: сувій із православним сповіданням свята Євфимія тримала в правій руці, а сувій єретичний лежав біля її ніг. Свята Євфимія, мов жива, підняла руку і подала сувій патріархові. Після цього чуда багато хто з тих, хто схибив, прийняли православне сповідання, а ті, що вперлися в єресі, були віддані соборному осуду та відлученню.
У VII столітті, після нашестя персів, мощі святої Євфимії були перенесені з Халкідона до Константинополя, у новозбудовану церкву, присвячену її імені. Через багато років, у період іконоборчої єресі, ковчег із мощами святої за наказом імператора-іконоборця Лева Ісавра (716–741) був кинутий у море. З моря ковчег дістали брати-корабельники Сергій і Сергон, які передали його місцевому єпископу. Святитель наказав зберігати святі мощі таємно, під спудом, оскільки іконоборча єресь продовжувала лютувати, але все ж над мощами була споруджена невелика церква, а на ковчег була покладена дошка з написом, що пояснював, чиї мощі спочивають у ньому. Коли іконоборча єресь була остаточно засуджена на святому Сьомому Вселенському Соборі (787 р.) при святителі Тарасії, патріархові Константинопольському (784–806), і при імператорові Костянтині VI (780–797) та матері його святій Ірині (797–802), мощі святої великомучениці Євфимії Всехвальної були знову урочисто перенесені до Константинополя.
Евфимия Всехвальная, Халкидонская вмц.: Воспоминание чуда святой Евфимии Всехвальной
Евфимия Всехвальная
Святая великомученица Евфимия (сведения о ней помещены 16 сентября) совершила мученический подвиг в городе Халкидоне в 304 году, во время гонения, воздвигнутого на христиан императором Диоклетианом (284–305). Полтора столетия спустя, когда Христианская Церковь стала господствующей в Римской империи, Бог сподобил Всехвальную Евфимию вновь явиться особенной свидетельницей и исповедницей чистоты православного учения.
В 451 году в городе Халкидоне, в церкви, где почивали прославленные чудесами мощи святой великомученицы Евфимии, происходили заседания IV Вселенского Собора (сведения о нем 16 июля). Собор был созван для определения точной формулировки догмата Православной Церкви о природе Богочеловека Иисуса Христа, что было необходимо ввиду широко распространившейся ереси монофизитов, которые, вопреки православному учению о двух природах Иисуса Христа – Божественной и человеческой, ложно утверждали в Нем одну природу – Божественную, внося в Церковь смуту и раздоры. На Соборе присутствовали 630 представителей от всех Поместных Христианских Церквей. Со стороны православных в соборных деяниях принимали участие святитель Анатолий, Патриарх Константинопольский (память 3 июля), святитель Ювеналий, Патриарх Иерусалимский (память 2 июля), и представители святителя Льва, папы Римского (память 18 февраля). Монофизиты присутствовали в большом количестве во главе с Диоскором, Патриархом Александрийским, и Константинопольским архимандритом Евтихием.
После долгих прений стороны так и не смогли придти к согласному решению.
Тогда святой Патриарх Константинопольский Анатолий предложил Собору предоставить решение церковного спора Духу Святому, чрез Его несомненную носительницу святую Евфимию Всехвальную, у чудотворных мощей которой происходили соборные прения. Православные святители и их противники написали свое исповедание веры на отдельных свитках и запечатали своими печатями. Открыли гробницу святой великомученицы Евфимии и оба свитка положили на ее груди. Потом, в присутствии императора Маркиана (450–457), участники Собора закрыли гробницу, приложили к ней императорскую печать и поставили стражу на три дня. В эти дни обе стороны наложили на себя строгий пост и совершали усиленные молитвы. Через три дня Патриарх и император в присутствии всего Собора открыли ковчег с мощами: свиток с Православным исповеданием святая Евфимия держала в правой руке, а свиток еретический лежал у ее ног. Святая Евфимия, как живая, подняла руку и подала свиток Патриарху. После этого чуда многие из уклонившихся приняли Православное исповедание, а упорствовавшие в ереси были преданы соборному осуждению и отлучению.
В VII столетии после нашествия персов мощи святой Евфимии были перенесены из Халкидона в Константинополь, во вновь построенную церковь, посвященную ее имени. Через много лет в период иконоборческой ереси ковчег с мощами святой по повелению императора-иконоборца Льва Исавра (716–741) был брошен в море. Из моря ковчег был взят братьями-корабельщиками Сергием и Сергоном, которые передали его местному епископу. Святитель повелел хранить святые мощи тайно, под спудом, так как иконоборчеекая ересь продолжала свирепствовать, но все же над мощами была сооружена небольшая церковь, а на ковчег была положена доска с надписью, поясняющей, чьи мощи покоятся в нем. Когда иконоборческая ересь была окончательно осуждена на святом Седьмом Вселенском Соборе (787 г.), при святителе Тарасии, Патриархе Константинопольском (784–806), и при императоре Константине VI (780–797) и матери его святой Ирине (797–802) мощи святой великомученицы Евфимии Всехвальной были вновь торжественно перенесены в Константинополь.