Євгенія

Преподобномучениця Євгенія народилася в 1892 році в селі Нікіткіно Єгор'євського повіту Рязанської губернії в родині власника невеликої бакалійної крамниці Афанасія Лисова і в хрещенні була названа Євдокією. Освіту Євдокія здобула у церковноприходській школі. У 1916 році померли батьки, обидві її сестри до цього часу вийшли заміж і жили окремо, і вихована в благочестя Євдокія вирішила присвятити своє життя Господньому служінню. Вона продала домашню худобу, а дістався їй від батьків будинок віддала сестрі, отримавши від неї замість невеликого будиночка, в якому вона і влаштувала собі келію. Вже під час гонінь від безбожної влади, окормляючись у одного з ченців у Богословському монастирі в Рязанській області, вона була у 1926 році пострижена в чернецтво з ім'ям Євгена. І коли монастир було закрито, вона повернулася до рідного села і почала прислужувати тут при Покровській церкві.

У 1931 році були заарештовані сестри Количевського Казанського монастиря і ув'язнені в Єгор'євську. Відразу після їхнього арешту віруючими та черницями закритих монастирів, яких тоді багато оселилося в Єгор'євську, було організовано їм допомогу продуктовими передачами та речами. З десяток черниць цілодобово чергували недалеко від в'язниці, щоб у той момент, коли заарештованих вестимуть із в'язниці на вокзал, встигнути попрощатися зі сповідницями. Зрештою, стало відомо, що сестер Казанської обителі переганятимуть етапом 12 червня. Цього дня, починаючи з 10 години ранку, біля воріт в'язниці стали збиратися черниці, духовенство та віруючі. Зібралося лише близько ста людей. Згодом один із свідків показав, що священики та черниці «повели агітацію серед міського населення про те, що радянська влада повела політику остаточного знищення релігії. Судять та висилають неповинних людей. Дня за три до відправки… черниць організували нічне чергування біля будинку, біля них групувалися міські жителі… серед яких черниці зі сльозами агітували — треба терпіти, їх викрадуть, нас скоро заберуть».

Перед тим, як вивести з в'язниці черниць, коли на площі було вже досить віруючих, з'явилися міліціонери, які почали заарештовувати присутніх. Бачачи це, дехто почав розбігатися. У наступні дні також були проведені арешти серед черниць та віруючих у Єгорьевську та у найближчих селах.

Монахиню Євгенію було заарештовано 25 червня 1931 року і запроваджено до в'язниці в Єгор'євську. Відповідаючи на запитання слідчого, вона сказала: «Після смерті батьків… почала вести чернече життя, ходила і зараз ходжу до церкви, служу разом зі священиком… і цього життя тримаюся…»

Усього у цій справі було заарештовано вісімнадцять осіб. 16 липня 1931 року трійка при ПП ОГПУ Московської області засудила монахиню Євгенію до трьох років заслання до Казахстану, причому термін заслання їй було відміряно з 12 червня, коли було заарештовано на площі черниці.

У 1934 році після закінчення строку заслання черниця Євгенія повернулася на батьківщину і оселилася в Єгор'євську, куди повернулися з посилань інші черниці та духовенство. Євгенія стала допомагати при храмі святого благовірного князя Олександра Невського. Черниці, послушниці та благочестиві жінки стали здійснювати статутні служби у будинках; і в містах і по селах стали утворюватися невеликі чернечі громади. У будинку в Єгор'євську разом з монахинею Євгенією жили схимонахиня з Количівського монастиря Агнія і благочестива жінка, яка згодом прийняла чернецтво з ім'ям Серафима, а приходила до них допомагати вчителька на ім'я Ольга, яка дуже хотіла прийняти чернецтво, але через це. Багато хто тоді боявся молитися, і спільна молитва в домі, хоч би й просто читання Псалтирі чи півночі, служіння вечірні, утрені чи обідні прирівнювалося тоді до порушення закону про відокремлення Церкви від держави і були загрожували ув'язненням. Багато хто тоді і боявся збиратися в будинках для молитви, але Євгенія, заперечуючи ці страхування, говорила: «Я була на засланні, мені не страшно». На час нових арештів схимниця померла, а всі інші, включаючи монахиню Євгенію, у квітні 1935 року були заарештовані.

– Скажіть, де і коли ви брали участь у таємних благаннях на квартирах віруючих? – спитав її слідчий.

– На таємних благаннях я ніколи не була присутня; можливо, вони десь і були в Єгор'євську, але мені невідомо.

– Чи визнаєте себе винною у звинуваченні?

– Винний у висунутому мені звинуваченні не визнаю.

14 червня 1935 року Особлива Нарада при НКВС засудила її до п'яти років ув'язнення у виправно-трудовому таборі, і її відправили до табору під Ташкентом. З табору вона писала родичам, щоб надіслали їй сухариків; через деякий час, отримавши їх, відписала, щоб більше нічого не посилали, тому що їхній табір переводять на інше місце і коли прибудуть, вона повідомить нову адресу. Але умови цього етапу виявилися настільки тяжкими, що вона не витримала їх. Черниця Євгенія (Лисова) померла 17 листопада 1935 року в ув'язненні і була похована в невідомій могилі.

Ігумен Дамаскін (Орловський)

Московські Єпархіальні Відомості. №5-6 за 2008 рік