Феодор

Учень преподобного Пахомія Великого (пам’ять 15/28 травня). Названий «освяченим» тому, що першим у своїй обителі був рукоположений у священники. Народився він близько 316 року в Єгипті в родині заможних батьків.

У преподобного рано з’явилося прагнення до чернечого життя: у 14‑річному віці святий Феодор таємно залишив батьківський дім і поселився в одному з монастирів. Почувши про великого авву Пахомія, юнак запалав бажанням побачити святого старця, сподіваючись за його допомогою краще пізнати Бога та Його святу волю.

Досягнувши Тавенніської обителі, він був прийнятий преподобним Пахомієм з любов’ю, бо старець був наперед сповіщений Богом про його прихід. Ставши учнем великого авви, святий Феодор швидко досяг успіху в усіх чернечих подвигах, особливо у повному послусі наставникові та в співчутті й любові до братії.

Бачачи розум і здібності святого Феодора, преподобний Пахомій одного разу доручив йому виголосити повчання братії. Феодорові тоді було 20 років. Він беззаперечно зайняв місце Пахомія і виголосив слово, вважаючи волю старця законом для себе, хоча деякі старші брати й образилися, що їх повчає новоначальний.

Коли преподобний Пахомій відійшов у більш усамітнений монастир, він поставив святого Феодора будівничим Тавенніської обителі, а після своєї смерті святий Феодор став на чолі всіх фіваїдських монастирів.

Преподобний прославився святістю життя та рясним даром чудотворення; до нього з особливою повагою ставився святитель Афанасій Великий. Кончина преподобного настала у 368 році.