Феодор

Преподобний Феодор Санаксарський (у миру дворянин Іван Ігнатійович Ушаков) народився 1718 року в сільці Бурнакове Романовського повіту Ярославської провінції. Батьки визначили юнака на військову службу до гвардійського Преображенського полку в Санкт‑Петербурзі, де він невдовзі був підвищений до сержанта.

Під час одного з гучних зібрань гвардійців, у розпал веселощів, один із юнаків раптово впав мертвим. Побачивши смерть товариша без покаяння, Іван глибоко усвідомив крихкість мирського щастя. У двадцятирічному віці він залишив блискуче столичне життя офіцера й обрав шлях відлюдника.

Понад три роки він подвизався на самоті в лісовій гущавині на берегах Двіни, а потім — у Площанській пустині Орловської губернії, в далекій лісовій келії. Як людина без паспорта, Іван був затриманий і доставлений до Санкт‑Петербурга. Шість років тяжких випробувань і нестатків змінили його до невпізнання: він був худий, блідий, у власяниці, підперезаний простим ременем, а на обличчі лежала печать глибокого смирення.

Імператриця Єлизавета Петрівна сказала йому: «Не вважаю твій побіг провиною й повертаю тобі попередній чин». На це він смиренно попросив дозволу померти монахом.

Після трирічного послуху в Олександро‑Невській лаврі 13 серпня 1748 року тридцятирічний Іван Ушаков був пострижений у монахи з ім’ям Феодор.

Саровський період і шлях до Санаксару

Преподобний завжди прагнув подвизатися в Саровській пустині і 1757 року вирушив туди з кількома учнями та ученицями. Учениць він поселив у Арзамаському дівочому Микільському монастирі, а сам оселився з братією в Сарові. Згодом учениць перевели до Алексіївської громади, де вони жили за строгим уставом, укладеним старцем.

Пробувши в Сарові два роки, преподобний Феодор вирішив відновити збіднілу Санаксарську обитель біля міста Темникова. До його приїзду єдина церква була ветха, келії та огорожа — напівзруйновані. Благодійники, які шанували старця за його доброчесність, допомагали в будівництві.

Єпископ Тамбовський Пахомій умовив старця прийняти священство й настоятельство. 13 грудня 1762 року Феодора рукоположили в ієромонаха.

Настоятельство в Санаксару

Настоятелем преподобний був твердим і строгим.

• На богослужіння відводилося до дев’яти годин на добу, а у свята — до дванадцяти.
• Він вимагав неспішного, розбірливого читання.
• Увів повне відкриття помислів і особисте духовне керівництво.
• До нього можна було прийти вдень і вночі — і кожен виходив зі спокоєм у душі.

Пожива в обителі була найпростіша. На послухи виходили всі — разом із настоятелем. Уникаючи славолюбства, він не постив суворіше за інших і їв на трапезі так само, як братія.

Під час закладання фундаменту кам’яної двоповерхової церкви на молебні прилетів рій бджіл і сів на місці майбутнього вівтаря — як знамення майбутньої благодаті. Відтоді в обителі розвелося багато бджіл.

Соловецьке випробування

У 1774 році за неправдивим доносом воєводи Неєлова старця заслали до Соловецького монастиря. Для допитів його викликали до Воронежа, і дорогою він відвідав святителя Тихона Задонського. Три дні вони вели духовні бесіди. Святитель проводжав його через увесь монастир, низько кланяючись.

У Соловках старець провів дев’ять років у суворому ув’язненні, терплячи холод і нестатки. Його не раз напівживого виносили з келії. Але братія Санаксару й сестри Алексіївської громади підтримували його молитвами й допомогою.

Зрештою, за клопотанням митрополита Гавриїла та повелінням імператриці Катерини II, преподобний отримав свободу й повернувся до Санаксару.

Останні роки та блаженна кончина

Улюблену обитель він продовжував зміцнювати й духовно, і матеріально. Після короткої хвороби преподобний Феодор упокоївся в ніч на 19 лютого 1791 року. Тіло його, хоч і лежало в теплій келії до поховання, не виділяло жодного запаху тління.

На могилі поклали плиту з написом: «Тут погребений 73‑річний старець ієромонах Феодор Ушаков, відновитель Санаксарського монастиря…»

Пам’ять про преподобного та його славний родич

Племінник преподобного — великий флотоводець, адмірал Федір Ушаков — після відставки також жив біля Санаксару, помер 1817 року й був похований поруч із дядьком.