Феодор

Святий великомученик Феодор Стратилат прийняв мученицьку смерть у 319 році по Різдві Христовому. У дослівному перекладі з грецької слово «стратилат» означає «високий воїн», а в літературному — «воєвода», «воєначальник».

Походив святий Феодор із міста Євхаїти (нині Марсіан) на півночі Малоазійського нагір’я в Туреччині. Благовістя Христове прийшло в ці місця ще в апостольські часи.

Святий був наділений від Господа багатьма дарами: природною красою, великодушним серцем, глибоким знанням християнської істини, мудрістю та красномовством. Його хоробрість стала відомою після того, як він, з Божою допомогою, убив величезного змія, що жив у прірві біля Євхаїт і пожирав людей та худобу.

Побачивши сплячого воїна, благочестива жінка Євсевія — та сама, що колись поховала тіло святого Феодора Тирона — намагалася відрадити його від небезпеки. Але святий відповів: «Відійди й стань подалі, і ти побачиш силу Христа мого».   Після молитви він переміг чудовисько, прославивши ім’я Христове.

Воєвода Гераклеї та проповідник Євангелія

За відвагу святий Феодор був поставлений воєначальником у місті Гераклея біля Чорного моря. Тут він поєднував військову службу з апостольською проповіддю серед язичників. Його гаряча віра та особистий приклад навернули до Христа майже всіх мешканців міста.

У цей час імператор Лікіній (307–324), переслідуючи християн, особливо ненавидів освічених і впливових проповідників. Дізнавшись про Феодора, він захотів побачити його й послав за ним. Але святий, передбачаючи наміри імператора, бажав постраждати у своєму місті й запросив правителя прибути до Гераклеї.

Чудесне видіння та викриття ідолів

Напередодні прибуття імператора святий Феодор удостоївся видіння: стеля храму розверзлася, засяяло небесне світло, і голос сказав: «Дерзай, Феодоре, Я з тобою!»

Імператор привіз із собою золотих і срібних ідолів і наказав Феодору принести їм жертву. Святий попросив залишити ідолів у нього на ніч — і, отримавши їх, розбив на шматки та роздав золото й срібло бідним. Так він посоромив марну віру в бездушних ідолів.

Муки та чудесне визволення

Розгніваний імператор наказав піддати святого жорстоким тортурам:

• били воловими жилами й олов’яними прутами,
• терзали тіло цвяхами,
• палили вогнем.

Святий переносив усе з терпінням, повторюючи: «Слава Тобі, Боже наш!»

П’ять днів він провів у темниці без їжі та води. Потім його прибили до хреста й залишили на ніч. Передчуваючи смерть, він молився: «Господи… прийми дух мій, бо вже відходжу від життя цього».

Але Господь прославив Свого мученика: вранці воїни побачили його живим і цілком здоровим — Христос зцілив його та зняв із хреста.

Вражені воїни одразу прийняли хрещення. Святий стримав народ від повстання, кажучи: «Господь мій Ісус Христос, висячи на хресті, стримував ангелів від помсти людству».

Мученицька кончина

Святий добровільно віддав себе мучителям. Йдучи на страту, він одним словом відкривав двері темниць і звільняв ув’язнених; люди, торкаючись його одягу, зцілювалися.

Перед смертю він заповідав поховати його в Євхаїтах і наказав слузі Уару записати всі його страждання для майбутніх поколінь.

Після довгої молитви він промовив «амінь» і схилив під меч свою чесну голову. Страта відбулася 8 (21) лютого 319 року.

Прославлення та чудеса

8 (21) червня того ж року мощі святого були урочисто перенесені в Євхаїти. Під час перенесення та в самому місті звершувалися численні чудеса.

Святий великомученик Феодор Стратилат здавна шанується як покровитель православного воїнства. На його честь будували храми в усіх православних країнах.

Святий Анастасій Синаїт і Іоанн Дамаскин згадують чудо в храмі Феодора Стратилата біля Дамаска: коли сарацини осквернили храм і один із них пустив стрілу в зображення святого, зі стіни потекла жива кров. Згодом усі, хто жив у храмі, померли від раптової хвороби, тоді як інші сарацини не постраждали.