Филип Ірапський, Череповецький

У князювання великого князя московського Василя Іоанновича, поблизу обителі святого Корнилія, з'явився юнак на ім'я Теофіл, який, не пам'ятаючи батьків, жив, харчуючись іменем Божим. Святий Корнилій прийняв його в монастир, де Теофіл, відзначаючись смиренням і працьовитістю, служив братії. У 16 років він був пострижений у чернецтво під іменем Филип, і його навчили грамоти. Святий Филип, старанно виконуючи послухи, став пресвітером, але, бажаючи уникнути людської слави, залишив обитель, слідуючи вказівкам Господа. Він знайшов усамітнене місце на березі річки Андоги, де побудував келію і каплицю. Князь Андрій Васильович Шелепановський виділив йому землю для життя. Слава про святого подвижника поширилася, і багато приходили до нього за молитвами і настановами. Святий Филип навчав людей любові до ближніх, смиренню і молитві, а також важливості читання псалмів. Протягом 15 років святий жив у пустелі, очікуючи своєї кончини. Він молився про мир і спасіння православних християн. До нього прийшов монах Герман, з яким святий продовжував подвизатися в молитвах. Святий Филип упокоївся в ніч на 14 листопада 1537 року, і його тіло було поховане з почестями. Його житіє стало прикладом смирення і подвигу на славу Пресвятої Тройці.