Галина

Свята мучениця Галина народилася в Коринфі — головному місті Ахаї, просвіченому апостолом Павлом. Відомостей про її життя збереглося дуже мало. Її ім’я нерозривно пов’язане з праведним старцем Кодратом, який наставив її у вірі в Христа.

У III столітті, під час гонінь на християн, благочестива жінка Руфина втекла з Коринфа в гори, де народила сина Кодрата й невдовзі померла. Немовля чудесним чином було збережене живим: його годувало небесне облако солодкою росою. Дитинство й юність святого Кодрата пройшли в пустелі. Згодом він прийняв християнство, навчився грамоти й лікарського мистецтва, але найбільше любив безмовне життя й молитву.

До нього приходили учні й друзі — серед них Кипріан, Діонісій, Анехт, Павло, Крискент та інші. За наказом імператора Деція (249–251) воєначальник Іасон схопив Кодрата з його сподвижниками й кинув у темницю. На допитах Кодрат мужньо захищав віру, підтримуючи інших. Їх катували, але вони залишалися непохитними.

Мученицька кончина

Не добившись відречення, мучителі кинули їх на розтерзання звірам, але ті не торкнулися святих. Тоді їх волочили по місту, а потім засудили до усікновення мечем.

Разом із ними добровільно пішли на муки й жінки — учениці Кодрата: Галина, Харієсса, Калиса (Каліда), Нунехія, Василіса, Ніка, Галі, Феодора. Вони могли сховатися, але залишилися вірними Христу. 16 квітня (за старим стилем) їх обезголовили.

На місці страти явився джерело чистої води — як нагадування про кров мучеників.

За іншим переданням, святих жін разом із мучеником Леонідом кинули в море, але вони йшли по воді, як по суші, співаючи духовні пісні. Тоді їх наздогнали на кораблі, повісили камені на шиї й утопили.