Георгій, Іоанн і Євфимій, засновники Іверського монастиря на Афоні

Святий Іоанн (Авулкерит) був вельможею при дворі князя Давида Куропалата, але залишив мирську славу заради чернецтва. Він подвизався в грузинських монастирях, на Олімпі в Віфінії і на Афоні, де разом із сином Євфимієм і родичем Торніком поклав початок грузинському чернецтву. З його допомогою був заснований Іверський монастир, який став центром духовного життя грузинів на Афоні. Святий Іоанн мирно помер у 1005 році. Його син, святий Євфимій, відрізнявся смиренністю і духовною силою, переклав грузинською мовою безліч святоотцівських і богослужбових книг. Він керував Іверською обителлю, але, уникаючи влади, часто усамітнювався для молитви. 

Під час його служіння відбувалися чудеса: явлення світла під час літургії і припинення посухи. Святий Євфимій помер у 1028 році. Після нього ігуменом став святий Георгій, прозваний Великим і Будівничим. Грузинський цар Баграт IV неодноразово пропонував Георгію очолити Грузинську церкву. Георгій відхилив усі пропозиції, але погодився в 1058 році приїхати до Грузії на п'ять років. 

Він провів реформи церкви, врегулювавши її відносини з міцнішою царською владою. По дорозі на Афон в 1065 році зупинився в Константинополі, куди був запрошений імператором Костянтином X для богословського диспуту. Отримав дозвіл імператора на навчання грузинських студентів на Афоні. Помер, не доїхавши до Афона, 29 червня 1065 року в Афінах. Похований в Іверському монастирі на Афоні.