Георгій (Лавров), Даниловський, архімандрит

Преподобний Георгій, архімандрит, народився 28 лютого 1868 року в Єлецькому повіті Орловської губернії в благочестивій селянській родині. У 12 років він відвідав Оптину пустинь, де старець Амвросій благословив його залишитися там. З 1898 року став послушником Введенської Оптинської пустині, у 1899 році був пострижений з ім'ям Георгій, а в 1902 році рукоположений в ієромонаха. У 1915-1918 роках був настоятелем Георгіївського монастиря в Мещовську Калузької губернії. Після закриття монастиря в грудні 1918 року, отець Георгій був звинувачений у "таємній змові" та "зберіганні зброї." Його заарештували і відправили до в'язниці в Калугі, де, завдяки чудесному видінню, він втішив інших арештованих. У 1919 році вийшла амністія, і розстріл був замінений п'ятьма роками ув'язнення. До 1921 року він перебував у одиночній камері, переніс операції і став санітаром, що дало йому можливість сповідати і причащати ув'язнених. У Таганській в'язниці отримав благословення на старчество від митрополита Кирила. Після звільнення служив у Свято-Даниловому монастирі, куди до нього приходили люди за духовним утешенням. У травні 1928 року його заарештували вдруге і засудили на три роки заслання в Кара-Тюбе, Уральська область, де він жив у тяжких умовах і захворів на рак гортані. Після звільнення оселився в Нижньому Новгороді. 21 червня 1932 року, після причастя, він відійшов у вічність і був похований на Бугровському кладовищі. У жовтні 2000 року були знайдені святі мощі старця і перевезені в Свято-Данилов монастир у Москві. Преподобний Георгій був канонізований серед Новомучеників і Сповідників Російських у серпні 2000 року для загальноцерковного шанування.