Георгій

Святий благовірний князь Георгій (1189–1238) був другим сином великого князя Всеволода Велике Гніздо. У 1212 році, після смерті батька та старшого брата Костянтина, він успадкував Володимирський великокняжий престол. Благовірний князь Георгій відзначався благочестям та воїнською доблестю. Ним було засновано Нижній Новгород.

У 1237 році на Руську землю рушили монголо-татарські орди Батия. Вони розорили Рязань і спалили Москву. Святий Георгій залишив стольний град на опіку своїх синів Мстислава і Всеволода (третій син – Володимир – був на той час у полоні в татар) та досвідчених воєвод, а сам рушив із військом і племінниками – синами Костянтина – на північ, щоб з’єднатися з іншими князями. На початку березня він вийшов на береги річки Сіті. Там, 4 березня 1238 року, відбулася кривава битва з татарами. Ще перед битвою благовірний князь Георгій отримав звістку про те, що стольний град Руської землі – Володимир – упав і всі його сини вбиті. Вислухавши сумну звістку, великий князь звернувся з молитвою до Бога, в якій просив Всевишнього сподобити його мученицької смерті за віру християнську та народ православний. І молитва його була почута: у битві на річці Сіті великий князь загинув мученицькою смертю – йому було відсічено голову.

Через деякий час після битви повертався з Білоозера до своєї пастви Ростовський єпископ Кирило II. Його шлях пролягав через поле брані. Серед полеглих воїнів він за одягом упізнав обезголовлене тіло великого князя. З благоговінням він взяв його і переніс до Ростова. Там, при великому плачі всього народу, поховав його в соборному храмі. Через деякий час було знайдено й чесну голову великого князя, яку приклали до тіла. Через два роки труну з тілом благовірного князя Георгія з великою урочистістю було перенесено до Володимирського Успенського собору. У 1645 році тіло святого князя було віднайдено нетлінним, і відбулося церковне прославлення святого. Мощі князя Георгія були перекладені у срібну раку, влаштовану Святішим Патріархом Йосифом.