Герасим

Монаше постриження прийняв у Київській Гнилецькій Успенській обителі, де проводив дні свої у безупинних трудах і глибокій сердечній молитві. З послуху до братії він прийняв сан ієромонаха. Досягнувши духовної зрілості, преподобний Герасим вирушив на північ Русі й прийшов на річку Вологду. Тут він збудував собі хатину і в тиші усамітнення віддався богомисленню, безупинній молитві та псалмоспівам. 

Поступово зближуючись із місцевими жителями, преподобний побажав задля їхнього душевного спасіння збудувати храм в ім’я Пресвятої Трійці й заснувати при ньому обитель. Завдяки терпінню та невтомним трудам святого створюється перший і найдавніший у північних межах Русі Троїцький Кайсаровський монастир. 

Під час свого життя преподобний Герасим просвічував світлом євангельського вчення Вологодський край: одних навертав із язичництва у православ’я, інших зміцнював у вірі та підтримував у дотриманні заповідей Христових. Помер преподобний 4 березня 1178 р., і після смерті мощі його стали джерелом благодатних дарів та зцілень. 

Причому святий сам являвся хворим, які зовсім його не знали, і наказував їм іти до своєї труни, обіцяючи при цьому зцілення від різних недуг.