Герман

Святитель Герман, архієпископ Казанський, жив у XVI столітті, народився у місті Стариці, походив із давнього боярського роду Полєвих. У молоді роки Григорій (так його звали у миру) прийняв постриг в Йосифо-Волоколамському монастирі від ігумена Гурія, згодом святого архієпископа Казанського († 1563). (Святий Гурій був настоятелем обителі з 1542 до 1551 року.) У монастирі святий займався книгописанням, був близьким із преподобним Максимом Греком, який жив там в ув’язненні. У 1551 році братія Старицького Успенського монастиря, дізнавшись про благочестя свого співвітчизника, обрала його архімандритом. Вступивши в управління монастирем, святий Герман із пастирською ревністю дбав про його впорядкування – як зовнішнє, так і внутрішнє. Для ченців він був взірцем смирення і лагідності. Він умовляв усіх суворо дотримуватися чернечих обов’язків, а для керівництва запровадив у своїй обителі устав преподобного Йосифа Волоцького († 1515).

Але через два з половиною роки архімандрит Герман залишив Старицький монастир, передавши начальство в ньому своєму постриженику, священноіноку Іову, згодом першому патріарху Московському, подвижнику і страждальцю за Руську землю. Любов до усамітнених подвигів повернула його до рідного Волоколамського монастиря, де святий Герман спасався як простий чернець. Коли ж у Москві з’явився новий єретик Матвій Башкін, який не визнавав Святих Таїн і заперечував віру у Святу Тройцю, святого Германа разом із його батьком (який прийняв постриг у Волоколамській обителі з іменем Філофей) викликали на Московський Собор 1553 р. Собор засудив єретика Башкіна і постановив послати його для напоумлення у Волоколамську обитель до святого Германа, відомого святим життям ревнителя Христової віри.

У 1555 році, після підкорення Казані, там було засновано архієрейську кафедру, на яку призначили архієпископом колишнього ігумена Волоколамського монастиря святителя Гурія. Йому було доручено влаштувати в місіонерських цілях Успенську обитель у місті Свияжську. Настоятелем нової обителі Успіння Пресвятої Богородиці у м. Свияжську за вказівкою святителя Гурія було призначено святого Германа. Було збудовано кам’яний собор із дзвіницею та чернечі келії. Сам настоятель жив вельми скромно, у тісній келії під соборною дзвіницею. Святий Герман особливо дбав про збирання монастирської бібліотеки. Невдовзі монастир його прославився широкою благодійністю і став центром просвітництва Казанського краю.

12 березня 1564 року, після преставлення святителя Гурія, святий Герман був висвячений на єпископа Казанського. Нетривалий час його управління кафедрою позначений турботою про побудову храмів і про просвітництво краю. У 1566 році святителя Германа викликав до Москви Іоанн Грозний і повелів обрати його на митрополичу кафедру. Святитель Герман спочатку відмовлявся від покладеного на нього тягаря. Цар не терпів заперечень, і святитель мав оселитися в митрополичих покоях до зведення в сан митрополита. Бачачи несправедливості з боку царського оточення, святитель Герман, вірний своєму пастирському обов’язку, спробував напоумити царя своїми умовляннями. «Ти ще не зведений на митрополію, а вже забираєш у мене свободу», – передав цар архієпископу через своїх улюбленців і наказав вигнати святителя Германа з митрополичого двору та тримати в Москві під наглядом. Близько двох років святитель пробув в опалі і 6 листопада 1567 року помер. Його поховали в церкві святителя Миколая Гостунського. На прохання жителів міста Свияжськ мощі святителя у 1592 році були перенесені з Москви до Свияжського Успенського монастиря. Труну його зустрічав святитель Єрмоген, тоді митрополит Казанський. Перенесення мощей святителя Германа, архієпископа Казанського, з Москви до Свияжського Успенського монастиря відбулося у 1592 році.