Герман

Святитель Герман, патріарх Константинопольський, народився Константинополі в VII столітті. Його батько, один із перших сенаторів у Візантії, був убитий за наказом імператора Костянтина Погоната (668–685), а хлопчика Германа оскопили і віддали в церковні клірики, де він глибоко вивчив Святе Письмо. За святість життя Герман був поставлений єпископом у місто Кізік. Святитель Герман твердо став на захист православної віри від єретиків-іконоборців. Згодом його поставили патріархом Константинопольським. Святитель Герман продовжував протистояти іконоборцям, очолюваним імператором-єретиком Левом III Ісавром (717–741), проте сили були нерівні, і він змушений був покласти свій омофор у вівтарі на престолі та залишити першосвятительську кафедру. Тоді розгніваний імператор, викритий напередодні патріархом у єресі, послав воїнів, які зазнали святого побоїв і вигнали з патріаршого дому. Святитель Герман був патріархом 14 років і 5 місяців і пішов у монастир, де провів дні свого життя. Помер святий патріарх Герман у 740 році, у віці 95 років, і похований у монастирі Хору в Константинополі. Згодом мощі його було перенесено до Франції. На Сьомому Вселенському Соборі (787) ім'я патріарха Германа було вписано у диптих святих. Святитель Герман відомий як церковний письменник. Ним написані: "Споглядання церковних предметів, або Тлумачення на літургію" і твір, присвячений поясненню важких місць Святого Письма, а також твір про праведну відплату після смерті. За багатством історичних відомостей важливими є його твори про єресі, що виникали з апостольських часів, і про церковні собори, що відбувалися за царювання імператора Лева-іконоборця. Збереглися також три послання патріарха про шанування ікон, які читали на Сьомому Вселенському Соборі. Інші твори його являють собою гімни на похвалу святим, слова на свята Введення у храм, Благовіщення та Успіння Пресвятої Богородиці та на оновлення храму на честь Положення Чесного Поясу Пресвятої Богородиці.