Герман (Полянський), архімандрит

Преподобномученик Герман (у миру Борис Іванович Полянський) народився 1901 року в місті Тирасполі в родині священика-місіонера. У 1922 році навчався в Московській духовній академії, яку того ж року закрила радянська влада. На початку 1920-х років Борис захопився ідеями оновленця Красніцького, але під впливом архієпископа Варфоломія (Ремова) покаявся і став парафіянином Високо-Петровського монастиря. У 1926 році прийняв чернечий постриг у цьому монастирі з ім’ям Герман. У 1926 році його висвятили на ієромонаха. У обителі отець Герман займався організацією навчального процесу в нелегальній «академії». Коли в 1929 році монастир було закрито, весь клір разом із владикою Варфоломієм перевели до московських церков. З 1929 року отець Герман служив у кількох московських храмах і незабаром став одним із найвідоміших у Москві духівників. У 1932 році його возвели в сан архімандрита. У 1933 році його заарештували як «члена контрреволюційної організації християнської молоді, учасника нелегальних зібрань» і засудили до п’яти років таборів. Його утримували в Маріїнському таборі у Західному Сибіру. Коли, перебуваючи в ув’язненні, отець Герман дізнався про смерть свого духовного отця, архієпископа Варфоломія, він написав два заупокійні канони, присвячені його пам’яті. У 1936 році за «антирадянську агітацію» архімандрита Германа додатково засудили до п’яти років таборів і перевели до Сусловського відділення Сиблага. Але й у таборі він не залишав свого священичого служіння — нічого не боячись, таємно хрестив і заступався за ув’язнених. У 1937 році в таборі отця Германа заарештували. Його звинуватили в систематичній контрреволюційній агітації. Він не визнав себе винним. 28 жовтня 1937 року трійкою при УНКВД Новосибірської області архімандрита Германа засудили до розстрілу. Розстріляний 4 листопада 1937 року. Зарахований до лику святих новомучеників і сповідників Російських у серпні 2000 року на Архієрейському Соборі Російської Православної Церкви.