Герман

Засновниками Спасо-Преображенського Валаамського монастиря, преподобними Сергієм і Германом, згідно з церковним переданням, були грецькі священноченці, які прийшли у X столітті1 у володіння Великого Новгорода разом із першими православними місіонерами. 

Історичні відомості про засновників Валаамського монастиря мізерні. Часто за часів ворожих навал (XII, XVII століття) монастир зазнавав спустошення, на довгі десятиліття переривалося тут чернече служіння. Під час навал нищилися церковні пам’ятки, монастирські святині, неодноразово були спалені та пограбовані багатющі монастирська бібліотека і сховище рукописів. Не дійшло до нас і житіє преподобних Сергія і Германа Валаамських. 

У XVI столітті вже було втрачено багато історичних документів; про це свідчить давній синодик Валаамського монастиря, який після розорення обителі в 1611 році зберігався у Староладозькому Васильєвському монастирі. Цей синодик є єдиним історичним документом, написаним на Валаамі, в якому відображено справжні відомості про першопочатківців обителі. У синодику в списку ігуменів згадуються преподобні Сергій і Герман. 

Свідченням чернечого подвигу преподобних стали церковне передання і давні літописні пам’ятки. Сенс чернечого житія преподобних Сергія і Германа полягав у просвіті світлом Христової віри язичницьких карельських племен, в утвердженні православ’я на Півночі Русі, у заснуванні чернечої обителі, яка стала оплотом православ’я в ранні віки християнської просвіти. Давні новгородські літописи повідомляють про віднайдення мощів преподобних Сергія і Германа та перенесення їх до Новгорода під час навали шведів у 1163–64 рр. 

Саме тоді відбулося місцеве прославлення засновників Валаамського монастиря і було покладено початок церковному вшануванню преподобних Сергія і Германа в межах Новгородської єпархії. Свідченням їхнього церковного вшанування є наявність їх у соборі Новгородських святих, згадки у службі «Всім руським святим», укладеній у XVIII столітті, а також прориси та іконописний оригінал XVIII століття. На початку XVIII століття були відомі ікони преподобних Сергія і Германа. Нагадування про втрачене житіє преподобних зустрічається у численних списках «Валаамської бесіди», пам’ятки церковної публіцистики XVI–XVII століть. Зачало «Бесіди», безсумнівно, є уривком із вересневих Міней, де розповідається про перенесення мощів преподобних Сергія і Германа (Карельських чудотворців) із Новгорода до монастиря Всемилостивого Спаса після втихомирення військової небезпеки, очевидно, у 1182 р., що підтверджується новгородськими літописними джерелами. Первісне місце подвигів преподобних Сергія і Германа вказується на Святому острові. Так говорить передання, відоме за ігумена Єфрема у другій половині XVIII століття. 

Також цей факт підтверджує і шведський атлас, у якому на карті острова Валаама Святий острів іменується як Vanho Valamo – Старий Валаам, і на цьому острові вказано хрест. Надзвичайно широке розповсюдження «Валаамської бесіди», відомої у безлічі списків XVI, XVII, XVIII століть, свідчить про високий духовний авторитет засновників Валаамського монастиря, оскільки саме їхніми духовними устами викладено позицію нестяжателів у відомій церковній полеміці XVI століття. У 1611 році монастир був розорений шведами, і на острові жили шведські колоністи. 

У 1685 році, у царювання великих князів Іоанна Олексійовича і Петра Олексійовича, шведи захотіли відкопати мощі преподобних і наругатися над ними, але Господь молитвами преподобних невдовзі послав на них велику недугу і розслаблення членів, тому вони убоялися і над мощами їхніми влаштували каплицю. 11 липня – пам’ять преподобних Сергія і Германа, Валаамських чудотворців. 

У 1755 році ігуменом Єфремом було збудовано новий дерев’яний соборний храм, у якому був приділ преподобних Сергія і Германа. Мандрівник, капітан Яків Якович Мордвинов, так описує саму обитель: «Монастир побудований на горі кам’яній, церкви, дзвіниця і огорожа дерев’яні. І всьому оному монастирю взято план, і на плані означено: Соборна церква Преображення Господнього, у ній приділи: з південного боку – святих апостолів Петра і Павла, з північного — святого апостола Іоанна Богослова, вгорі з півдня святого апостола Андрія Первозванного, з півночі – святих праведних Захарії і Єлисавети, внизу з південного боку — преподобних отців Сергія і Германа, Валаамських чудотворців, де і мощі преп. під спудом, а зверху зроблені раки, і на раки їхні покладені живописні їхні образи». 

До 28 червня 1789 року було освячено новий соборний храм преподобних Сергія і Германа, Валаамських чудотворців, скарбником Інокентієм із братією, де мощі їхні спочивають під спудом. У 1817 році архімандритом Коневського монастиря Іларіоном була складена служба преподобним Сергію і Герману, Валаамським чудотворцям, і надрукована в Синодальній друкарні з додатком повчального слова на пам’ять їхню. 

У 1819 році, 20 жовтня, Святійшим Синодом було приписано загальноросійське вшанування Валаамських угодників і визначено дні церковного святкування їхньої пам’яті – 28 червня/11 липня та 11/24 вересня. 

Мощі преподобних Сергія і Германа і нині спочивають під спудом у Спасо-Преображенському Соборі Валаамського монастиря. Свідченням благодатної молитовної допомоги преподобних є численні чудеса, явлені за вірою тих, хто просить і молиться. Засновники монастиря, преподобні Сергій і Герман, Валаамські чудотворці, не залишили нам свого житія, яке, безсумнівно, існувало, збереглися лише короткі згадки в літописах і давніх рукописах. Але преподобні Сергій і Герман ніколи не залишали свого братства. 

Вони продовжують засвідчувати впродовж тисячі років свою незриму присутність, охороняючи своїм молитовним заступництвом Валаамську обитель.