Герман, єпископ Паризький

Народився наприкінці V століття в місті Отен. Після навчання він віддалився до священника-родича і 15 років вів благочестиве життя в молитві та псалмоспіванні. Слава про нього поширилася, і єпископ Отенський рукоположив його в священики, а потім призначив абатом монастиря святого Симфориана. Його суворість іноді викликала невдоволення єпископа, і одного разу його ув'язнили, але двері його камери відкрилися самі, і він вийшов лише з дозволу. Близько 555 року його покликав король Хільдеберт на паризьку кафедру, але він не змінив суворості в житті та одязі, залишаючись монахом і подвижником. Святий дбав про спасіння народу, його проповіді підтверджувалися чудесами. Він зціляв хворих і одержимих, залишаючи їх поруч із собою для молитви. Слава про чудотворця поширилася повсюдно, і предмети, благословлені ним, зцілювали стражденних. Він роздавав милостиню, витрачаючи кошти Церкви, і звертався за допомогою до короля, який був зцілений ним. Герман заохочував шанування місцевих святих і дбав про красу богослужінь, заснував монастир Святого Хреста і святого Вікентія. Він підтримував мир і єдність Церкви Галлії, його голос був вирішальним на Турському церковному соборі (566). Він скликав два церковних собори в Парижі (557; 573). Після смерті Хільдеберта (558) Париж став столицею об'єднаного королівства Хлотара. Королева Рагедунда прийняла монашество, і святий підтримував її рішення. Після короткочасного правління Хлотара (561) королівство було розділене між його синами. Король Парижа Харіберт був безбожником і грабував церкви, але незабаром помер. Святий намагався примирити дружин Сигібера та Хільперика, але після вбивства сестри Брунхільди почалася війна. Святий намагався відговорити Сигібера від помсти, але той проігнорував пораду і був убитий. Герман мирно упокоївся 28 травня 576 року і був похований у церкві свого монастиря в Парижі. Під час великої пожежі в 585 році він з'явився, щоб звільнити в'язнів, які сховалися біля його гробниці.