Григорій

Святитель Григорій, єпископ Омиритський, син Агапія і Феодотії, з юності був сповнений благодаті Божої та мав дар зцілень і чудотворення. Промисел Божий вів його до святительського служіння. Ще в сані диякона в Медіолані він почув пророцтво про свою долю від старця-відлюдника, а згодом отримав підтвердження його слів від іншого духоносного старця-схимника, що подвизався в горах. Коли Григорій прийшов до схимника за наставленням, сталося чудо: старець з’явився у вогняному стовпі, а вночі святий бачив його таким, що молився над землею. Старець відкрив святому Григорію, що той має, помолившись у Римі святим Боніфатію та Аглаїді, вирушити до Олександрії, прийняти там сан єпископа та зміцнювати віру Христову в місті Неграні, в Ефіопії. Щоб у Григорія не залишалося сумнівів в істинності його слів, старець показав, що йому відома потаємна таємниця: у видінні святому Григорію з’являлися святі первоверховні апостоли Петро і Павло та поклали на нього архієрейський омофор.

Виконуючи Боже повеління, святий Григорій, після недовгого перебування в Карфагені, де був дияконом, прибув до Рима. Там він ще раз сподобився явлення святого апостола Петра біля гробу святих Боніфатія та Аглаїди, який дав йому послух допомогти християнам, що страждали за Ім’я Господнє в Неграні. А вночі він бачив уві сні апостола Павла, і той підніс йому чашу з єлеєм на знак передвістя отримання благодаті святительства.

У цей час військами царя Ефіопії Елезвоя (пам’ять 24 жовтня) було визволено від царя Дунаана, що походив з єврейського роду, омиритське місто Негран, у якому відновилося християнство. Але вся церковна ієрархія була нещадно винищена єврейськими завойовниками, тому Елезвой відправив послів до патріарха Олександрійського просити для Неграна єпископа і клір для храмів. Після молитов патріарху з’явився святий апостол Марк, наказуючи знайти диякона Григорія і, висвятивши його в сан пресвітера, а потім єпископа, відправити до Елезвоя. Патріарх так і вчинив. Під час хіротонії була явлена над святим Григорієм особлива благодать Божа: обличчя його просяяло неземним світлом, а від одягу виходив благовонний фіміам.

Прибувши в Омирит, святий Григорій став відновлювати християнські святині та проповідувати істину язичникам та юдеям. Святитель Григорій помазав на царство нового царя Авраамія, який звелів хреститися всім своїм підданим. Тоді знатні євреї звернулися до царя з проханням, щоб він призначив змагання у вірі між ними та християнами, обіцяючи, якщо в цій суперечці переможуть християни, то юдеї приймуть Хрещення. Через сорок днів відбувся диспут, що тривав кілька днів. Святитель Григорій спростував усі доводи єврейського старійшини, рабина Єрвана, послуговуючись лише текстами Старого Завіту. У видінні Єрван побачив святого пророка Мойсея, який поклонявся Господу Ісусу Христу. Пророк сказав Єрвану, що той противиться істині, а тому буде переможений. Благодаттю Божою християнська правда долала, але Єрван ніяк не хотів визнати себе переможеним і зробив останню відчайдушну спробу. Він зухвало сказав: «Якщо хочеш, щоб я душею увірував у твого Христа і визнав, що твій Бог — Бог Істинний, то покажи мені Його, єпископе!». Святитель відповів: «Великого ти просиш. Не з людиною сперечаєшся, а з Богом. Але щоб утвердити в людях Своїх віру, Господь може вчинити знамення». У страсі й з дерзновенням очікували християни, що станеться далі. Святий Григорій, маючи непохитну віру в Бога і міцно сподіваючись на Нього, став молитися вголос. Він згадував таємницю втілення Бога Слова, чудеса земного Його життя, Триденне Воскресіння і Вознесіння на Небеса, закликав силу Животворчого Хреста: «Яви Себе, Господи, — благав святитель Христів, — заради слави Святого Імені Твого!».

Коли він закінчив молитву, земля здригнулася, на сході відкрилося небо, і у світлій хмарі, у полум’ї та вогняних променях сходив на землю Господь Ісус Христос, і було чути голос Господній:

«Заради молитви єпископа Григорія зцілить вас Розіп’ятий батьками вашими».

Подібно до Савла, який на шляху до Дамаска осліп від Небесного світла, осліпли євреї і просили святого єпископа зцілити їх. Прийнявши святе Хрещення, всі вони зцілилися. Рабин Єрван отримав християнське ім’я Лев.

Після цього великого чуда святитель Григорій ще понад тридцять років керував омиритською паствою. Спочив він у 552 році й був похований у усипальниці Великої церкви.