Гурій

Гурій Руготін, святий, перший архієпископ Казанський, родом із дворян колишнього містечка Радонежа, у світі іменувався Григорієм. У молодих літах вступив Григорій на службу до князя Івана Пенькова. Князь був такий задоволений, що доручив йому управління всім домом.

Але ця довіреність тривала недовго. Інші служителі князя із заздрощів до Григорія звели на нього наклеп, що він перебуває у злочинному зв'язку з княгинею. Роздратований хибним наговором князь наказав посадити Григорія в темницю, навмисне влаштовану в глибоко викопаній ямі.

Там нудився безневинний мученик два роки, бо через два роки двері в'язня вільно відчинилися. Визнаючи спасіння своє за Промисл Божий, він зрікся світу і направив шлях свій до обителі преподобного Йосипа Волоколамського. Там вдягнувся він в одяг ченця, прийнявши ім'я Гурія, і незабаром був поставлений (1522 р.) ігуменом обителі; потім переведений на Селіжарів монастир, а 3 лютого 1555 р. хіротонізований в архієпископа нової Казанської єпархії.

Гурій влаштував там два училищні монастирі для навчання дітей християн та язичників; крім того, під особливим наглядом спорудив кам'яний кафедральний собор в ім'я Благовіщення Пресвятої Богородиці. Радіючи про паство свою, святитель Гурій помножив її, звернувши багатьох магометан у християнську віру. Він помер 4 грудня 1563 р., прийнявши за два дні до смерті схіму.